Про нас в газеті

Форум : Львівська область
Створити тему | Пошук
Знайти повідомлення: Мої | За добу | Без відповіді


Автор Повідомлення
tsema
Повідомлення: 2
04.06.2012 22:50
Ось прочитав http://ratusha.lviv.ua/index.php?dn=news&to=cat&id=14&p=1 в газеті про А.А.

tsema
Повідомлення: 2
04.06.2012 22:52


Повідомлення: 20
22.06.2012 07:36
http://www.bagnet.org/news/health/128743
Алкоголикам больше всего помогают все те же алкоголики


Повідомлення: 20
23.08.2012 15:28
Новини Полтавщини→Новини→Онлайн-конференції
Анонімні алкоголіки: «Жити тверезими – це кайф»
23 серпня 2012 р./8:22 --- Помилка в тексті? Виділи її мишкою! та натисни: CTRL + ENTER
Фото: c0378172.cdn
Люди з різних міст України, які мають хронічну хворобу під назвою «алкоголізм» та визнали це насамперед для себе й навчилися жити без «оковитої», спілкувалися з журналістами Новин Полтавщини під час скайп-конференції.
 
Усі учасники заходу входять до складу груп Анонімних алкоголіків, які діють по всій Україні і вважають, що саме у такий спосіб можна повернутись до повноцінного життя.
 
Повну версію годинного спілкування читайте нижче:
 
Новини Полтавщини: Як можна допомогти людині, яка п'є, адже говорять, що примусове лікування - неефективне? Часто можна в суспільстві почути думку : «Треба, щоб людина сама дійшла до того, що потрібно щось робити»?
 
Саша, Луцьк (54 роки, робітник, не п'є вже 14 років):
 
Я двічі лікувався у наркодиспансері. Я це робив на прохання рідних, бо вони бачили, що я пропадаю. Вони наполягли, щоб я пішов лікуватися. Після першого курсу лікування я не пив півроку. Другий раз після лікарні у перший же день  приїхав додому «такий як треба». Навіть не було грошей на проїзд. Після того я зрозумів, що такі методи для мене неефективні. До того моменту, як я кинув пити, я вже був навіть не людиною. Безхатьком, без місця проживання. Раніше ж у  мене було все, я добре вчився, отримав вищу освіту, роботу.
 
Далі  перестав брати участь у житті своєї сім'ї і насамкінець  залишився сам. Тільки  тоді зрозумів, що гину у моральному і фізичному плані, потрібно з цим щось робити. Я вхопився за цю соломинку, спрацював інстинкт самозбереження і я почав шукати порятунку. Тоді прийшов до Анонімних алкоголіків.
 
Так  що дно, на яке можна опуститися, в мене було найглибшим. Проте, я знаю алкоголіків, які не п'ють вже теж по 15-19 років, але на такому дні вони не були. Просто вчасно зрозуміли свою проблему і почали її вирішувати.
 
Новини Полтавщини: Тобто не обов'язково опускатися на саме дно? Є люди, які розуміють свою проблему раніше?
 
Основна суть у тому, щоб людина зробила хоча б одну спробу відмовитися від алкоголю, і як тільки вона побачить, що сама не може справитися, то тільки тоді ми можемо їй допомогти.
 
Новини Полтавщини: Чи правда, що людина, залежна від алкоголю, не помічає, що багато п'є. У таких людей іде певне заперечення стосовно подібних речей?
 
Володя, Львів (57 років, інженер, 10 років, як залишається тверезим):
 
Діагноз алкоголізм  я фактично поставив собі сам. Коли мені ставили діагноз лікарі і говорили, що я алкоголік, я не сприймав це. На роботі коли казали - теж заперечував. І в мене почалось лікування тільки після того, як я почав щось робити для себе, а не для сім'ї, для роботи, як робив це раніше. Мені погрожували, наприклад, вигнати з дому, говорили, що ж я із собою роблю -  і я починав пити пігулки, лягав у лікарню. Робив це тільки для того, щоб від мене відчепились. Думав, що ось зараз не питиму, але життя повністю без алкоголю уявити не міг. Так дійшов до свого дна і почуття відчаю, бо я знав, що мені не можна пити, але всі методи, які я спробував мені не допомагали. Я прийшов до анонімних алкоголіків, щоб спробувати останній метод, який я не пробував. І мені допомогло. Бо тут найголовніше - мене зрозуміли. Люди відчували так само як я. От мені говорили раніше, що я п'ю в своє задоволення, а ніхто не розумів, що я вже від цього задоволення не отримую. І досі я не можу цього пояснити. Мені ніхто не казав не пити зовсім. Просто радили пити менше. Ніхто не розумів, що це ось ця хвороба алкоголізм не дає зупинитися. А там я знайшов розуміння. Пояснити людині, яка не п'є, що таке залежність - неможливо. Навіть лікарі розуміють це лише з фізіологічної точки зору.
 
Новини Полтавщини: Якщо людина не п'є, але хвора на алкоголізм - у неї присутнє бажання чи тяга до спиртного?
 
Володя, Львів (57 років, не п'є 10 років) :
 
У мене за 10 років лише 2 рази (у перший період) було бажання випити. Останні 9 років у мене жодного разу не виникло такого бажання. Та я знаю приклади людей, які після багатьох років стримування намагалися почати пити потроху. Вони тоді або поверталися  на своє дно або, ще гірше, помирали.
 
Проте я не знаю жодного алкоголіка, який згодом навчився б пити контрольовано.
 
Новини Полтавщини: Тобто алкоголізм - діагноз на все життя? Із ним просто потрібно навчитися жити?
 
Саша, Полтава, (35 років, не п'є 4 роки):
 
Так, як із багатьма іншими хронічними хворобами.
 
Саша, Луцьк (алкоголік, 54 роки, залишається тверезим 14 років):
 
Виявляється, що жити і не пити - приносить задоволення. Я раніше не помічав, що є багато людей, які живуть і взагалі не п'ють. Це нормальне абсолютно явище - жити і не пити зовсім.
 
Тарас, Львів (алкоголік, 42 роки ( по духу каже, що йому 27 років), не п'є 16 років):
 
Жити тверезо - це кайф. Я не п'ю і не курю майже 16 років. Пити і курити покинув майже одночасно. Та тільки на 2 чи 3 рік тверезості і непаління я почав відчувати і розрізняти аромати квітів, з'явилася цікавість до життя, до людей, хотілось пізнавати нове, читати, спостерігати. До цього я жив у якомусь такому панцирі.
 
Світлана, Львів (алкоголічка, 45 років, 4 роки не п'є і 3 не палить):
 
Я довгий час не визнавала свою проблему. Думала, що я займаюся спортом, така сильна, можу випити на рівні з чоловіками. Алкоголь мені допомагав розкріпоститися. Твереза я була мовчазною. Пити почала пізно, після 30. Спочатку на свята. А потім до нас на роботу прийшла дівчина, яка добре випивала. І ми з нею спилися. Почалися проблеми на роботі, сім'ї, але все одно я проблему не визнавала, думала, що всі докори в мою сторону - несправедливі, не вважала,  що п'ю більше за всіх. Коли повторювалися мої запої, мені порадили походити до психотерапевта. Навіть тоді я не визнала. Думала собі -  я не валяюся, я добре виглядаю, добре одягнена. Тільки згодом зрозуміла, що це було не так. Єдине, що рятувало - пила в компанії з друзями. Вони приводили додому. Вдячна, що мене штовхали в спину, і друзі, і чоловік. А я слухняна в принципі. Пішла до психотерапевта. Походила, і вона порадила звернутися до Анонімних алкоголіків. Уперше потрапила до них на форумі у Львові. І побачила людей, які думають так, як я, відкриті, веселі, щасливі. Тоді подумала   - невже це алкоголіки?
 
Новини Полтавщини: А жінок багато в групі?
 
Світлана:
 
Так, у нас зараз є окрема жіноча група. Жіночі групи окремо є скрізь.
 
Новини Полтавщини: У народі кажуть, що жіночий алкоголізм невиліковний. Що це означає?
 

Ніна, Київ (49 років, 3,5 роки залишається тверезою):
 
Моя хвороба теж нагадує Світланину. Я гордилася тим, що п'ю горілку так, як чоловіки. Навіть пила горілку маленькими ковтками. Мені здавалося, що я не напиваюся тому, що так красиво і вишукано п'ю. А насправді пишатися не було чим, бо я вже була хвора на алкоголізм.
 
Ще один фактор, який мене штовхав - хотіла розділити пиятику з чоловіком. Мені здавалося, якщо пити разом, то він буде пити менше, питиме вдома, і взагалі -  ми зупинимося в будь-який момент. У мене не вийшло. Я дуже швидко спилась і скотилась, мабуть, тому що я жінка.
 
Згодом я лягла у лікарню. Дійшло до того, що я сказала дочці, що хвора на алкоголізм. Вона мені сказала: «Мамо, ти що, по тобі нічого не видно». А я кажу: «Це зараз нічого не видно, а потім стане помітно». І попросила допомогти мені вилікуватися. Таким чином я потрапила в лікарню. Там поставили діагноз хронічний алкоголізм. Запоїв у мене не було, бо пила кожного дня.
 
Саша, Луцьк (54 роки, робітник, не п'є вже 14 років):
 
Ви кажете - жіночий алкоголізм не лікується. Насправді, чоловічий теж не лікується. Алкоголізм - хвороба на все життя, до кінця, і смертельна. Я не п'ю 14 років, але знаю, що я хворий. Із мого досвіду анонімного алкоголіка знаю, що кожен наступний запій - страшніший за попередній. Неважливо скільки між ними пройшло часу - день, тиждень чи 5 років. Поняття «вилікувався від алкоголізму» не існує.  Я алкоголік до кінця днів.
 
Новини Полтавщини: Ця хвороба ніяк не проявляється, якщо людина не п'є?
 
Саша, Полтава, ( 35 років, не п'є 4 роки):
 
Медичні терміни ми не чіпаємо. Ми, Анонімні алкоголіки, займаємося тим ділимося своїм досвідом, як залишатися тверезим. На зустрічах розповідаємо, як живемо, працюємо.
 
Раніше думав, що алкоголізм - слабка сила волі. Як це - усі можуть, а я ні. Коли я взнав, що це хвороба, то це змінило моє життя. Це зняло з мене вину, за те, що я алкоголік. Це моя хвороба. Все одно, що винуватити людину, хвору на рак чи діабет. Тоді я почав шукати способи ужитися з цим. Якраз Анонімні алкоголіки дають способи і методи реабілітації алкоголіка в суспільстві.
 
Наприклад, людина з діабетом, залежна від інсуліну, знає, що раз на добу потрібно вколоти інсулін, отримати свою дозу, яка потрібна для життя. Як алкоголік я так само знаю, що мені потрібно, щоб просто жити і не випити.
 
Як же допомагають алкоголікам у групах анонімних алкоголіків?
 

Саша, Полтава, ( 35 років, не п'є 4 роки):
 
Ми працюємо за програмою «12 кроків»
 
Перший крок - визнати своє безсилля, зізнатися, що я вже сам нічого зробити не зможу.
 
Другий - попросити допомоги. Потрібна сила, більш могутня, ніж моя. (У мене цією силою стала група. Від мене відмовилася церква, накродиспансер, сім'я. Я жив у підвалі власного будинку).
 
Третій крок - довірити своє життя ось цій вищій силі. На той час я доручив своє групі. Я підходив до людей, які не п'ють 5, 8, 10 років. Мені сказали ходи на групи 3 місяці - я ходив 3 місяці кожного дня. Мені сказали читати книгу - я читав у книзі про досвід людей. Я слідував порадам. Я не довіряв собі, я довіряв тим, у кого це вже вийшло.
 
4 крок - інвентаризація. Я переглядав, які риси характеру мені не подобаються, а які допомагають жити.
 
5 крок - сповідь. Для мене людиною, якій я зізнався у своїх проблемах був священик.
 
Мені подобається, що в жодному кроці не сказано, що ми зв'яли свою волю в кулак і побороли алкоголізм. Я змінююся поступово і мені це подобається.
 
6,7, 8  кроки- позбавлятися недоліків, просити пробачення. Я склав список людей, яких я образив. У когось я щось вкрав, у когось позичив і не віддав, когось підставив на роботі. Відчуття вини закрило від мене усе місто. Я сідав у автобус і дивився, чи не має когось, кому я винен. Був випадок, коли я зайшов і до мене підійшла жінка і привселюдно почала кричати, що я вкрав електронну книжку її сина.
 
Я ходжу до людей і прошу пробачення. Намагаюся компенсувати фінансові збитки. Я 5 років бігав від кредитів у банку. А потім  прийшов сам, зі мною сів чоловік і розбив суму на частини. Кожного місяця я віддавав по 250 грн.
 
Ось так я приводжу своє життя до ладу. Після того, як я попросив пробачення у 50 людей, я тепер тричі подумаю, перш ніж щось зробити. Оскільки за програмою, щоб залишатися тверезим, треба буде піти і попросити пробачення.
 
10 крок - ми продовжували самоаналіз. Періодично я сідаю і підбиваю підсумки.
 
11 крок - поглиблюємо своє пізнання Бога. Програма Анонімних алкоголіків духовна, але ми не нав'язуємо Бога, не змушуємо когось кудись ходити. Я знаю алкоголіків, які пішли до католиків, до баптистів, адвентистів. Я нікуди не ходжу, але кожен ранок починаю тільки з молитви.
 
12 крок - у результаті духовного пробудження,  треба поділитися своїм досвідом з тими, хто цього потребує. Найголовніше у програмі - досвід інших алкоголіків. Я їжджу на стаціонар, на зону, для мене це найкращий антибіотик.
 

Новини Полтавщини: За який період проходять 12 кроків
 
Саша, Луцьк (54 роки, робітник, не п'є вже 14 років):
 
У книзі написано, що ці 12 кроків пропонуються, як шлях до одужання. Я вже говорив, що алкоголізм не лікується. Для мене вони стали квитком до нового тверезого життя. Виконати програму одноразово неможливо. Без одного пункту не виконаєш інший. Фактично, ти виконуєш її постійно. Не можу акцентувати, який саме крок я зараз виконую. Програма повністю ввійшла в моє життя, і я вже без неї не можу.
 
Тарас, Львів (алкоголік, 42 роки , не п'є 16 років):
 
Я дуже швидко спився. Але ,розуміючи проблему, тихенько ходив і лікувався між запоями. Лягав у лікарню. Та є така  штука, коли виходив, то думав - я ж здоровий, раз здоровий - можна пити!
 
Через це зневірився  мене в такі методи лікування.  Їздив багато куди. І ось коли я побачив алкоголіків, які одужували власними зусиллями, мене зачепило. Вони мали те, чого не мав я. Виглядали так, як хотів виглядати я. На таку групу мене  скерував медик, який сказав піти і навчитися правильно пити. І я ходив з метою навчитись  правильно пити. В результаті навчився, як жити і не пити взагалі. Я отримав, завдяки спільноті те, чого не чув вдома, в інституті.  Від людей я навчився багатьох речей. Зараз назад я не хочу. Це наука на все життя. Зараз мене не цікавить, де приймальні металу, куди що краще везти. Навіть цін не знаю. Вже не думаю, як вижити, а думаю, як жити.
 
Світлана, Львів (алкоголічка, 45 років, 4 роки не п'є і 3 не палить):
 
Програма одужання для мене сьогодні - програма довжиною в життя. Я змінила спосіб і якість життя. Дивлюся інакше на все, що відбувається навколо.
 
Новини Полтавщини: Дякуємо за розмову, можливо,  ваші приклади стануть у пригоді для тих, кому це потрібно.
 
Новини Полтавщини

Taras
Повідомлення: 121
15.12.2014 06:02
Напередодні проведення Міжнародного форуму Анонімних Алкоголіків, у Волинському прес-клубі відбулась прес-конференція з питань боротьби проти алкоголізму. Про це повідомляє інтернет-видання «Під прицілом».
 
З нагоди 24-ї річниці заснування товариства «АА» в місті Луцьку, 27 липня, в суботу, в актовому залі готелю «Профспілковий» відбудеться святковий форум. На форум запрошені представники спільноти Анонімних Алкоголіків України, Росії, Білорусі, Прибалтики, Польщі та країн західної Європи.
https://www.youtube.com/watch?v=wJIiNNgcfng#t=21
++++++++++++++++++++++++++++++++++
На вихідних у Львові відбувся форум Анонімних Алкоголіків.
Фестиваль тверезості організатори закинули в приміщення технічного коледжу на околицю міста.
http://www.varianty.net/19908-lvivskist-anonimnykh-alkoholikivhttp://www.varianty.net/19908-lvivskist-anonimnykh-alkoholikiv

Taras
Повідомлення: 121
22.12.2014 00:07
Тернопільській групі Анонімних Алкоголіків - уже рік (2011р.)
http://te.20minut.ua/Zdorovya/ternopilskiy-grupi-anonimnih-alkogolikiv---uzhe-rik-10200479.html

 

Щоб написати повідомлення, Вам потрібно авторизуватися на сайті або зареєструватися.