Мій  добрий і давній  друг  з АА  попросив мене пригадати, як у Львові усе починалось.

Я розповім свою історію, як  в моє життя ввійшла Велика Програма. 1993 рік. Я працюю у Львівському обласному  наркодиспансері. Кличе мене головний лікар Веселовська Вікторія Володимирівна (царсто їй небесне) і дає доручення відвезти  канадського гостя у  третє стаціонарне відділення на Кульпарківську.  Гость з Канади привіз подарунки і хоче їх вручити алкоголікам, які лікуються у стаціонарі. У столовці  3 відділення зібрались усі хворі, які були  в змозі спуститись із своїх палат (їх було близько 80 осіб). Я  і  ще пара  медсестер залишились на цій зустрічі.      І от що я почула: ( тоді я ще поняття не мала про спікерські мітинги,про анонімних алкоголіків, про програму......) 

«Мене звати Роман Ч., я алкоголік. Я не п'ю 18 з половиною років. Я приїхав з Канади, привіз вам книжки, які для вас переклали українською мовою мої канадські брати із спільноти  Анонімних Алкоголіків.  Це  Програма витверезіння, програма на життя. Вона називається   «12 Кроків  - 12 Традицій» Анонімних Алкоголіків.  Я вас шукав у Львові  і до вас йду  для того, щоб самому залишатись тверезим.» Я слухаю його і не можу збагнути, як людина, що не п'є 18,5 років,  називає себе алкоголіком... «Я хочу розповісти вам свою історію про те, як спільнота мене врятувала 18,5 років тому.  Сидів я на порозі свого будинку,  плакав і молив Бога, щоб він мене або забрав з цього світу, або поміг вибратись з того пекла у якому я опинився. Краплиною переповненої чаші  стало те, що жінка забрала дітей і поїхала  до своїх батьків . Тато вже від мене відмовився, сказав, щоб і на похорон його не смів приходити, бізнес, машина, родина - нема вже нічого. Усе пропите і знищене. Сидів і  плакав на порозі...    Проходить повз мене сусід. Теж його звали Роман, він священник. Я й забув  через горілку про його існування на нашій вулиці. Підсів до мене і запитує: «Що з тобою, сусіде, чого сумуєш?» І так він це запитав, що я голосно заридав на його плечі. І вперше за багато останніх років я, ридаючи, повідав йому про мою біду. «Чи ти хотів би витверізіти?» Запитав мене сусід. «Я здивувався і сказав: « хіба я зможу?» Він знову мене перепитав: «Чи хочеш витверезіти?» я сказав: «Так, дуже хочу». Він взяв мене під руку і ми пішли за квартал ,  всього на другу вулицю, так близенько від мого дому.... Прийшли ми на мітинг анонімних алкоголіків. Мій сусід  належав до спільноти АА. Від того свого першого мітингу я не п'ю 18 з половиною років» (Я бачила останній раз Романа у Львові, коли він був тверезий 31 рік)  Цей «питьорис» Канадського Гостя  мене зворушив  до глибини моєї душі і мого серця. Я вперше побачила тверезого, розумного, виваженого, тактовного, елегантного  чоловіка, який назвав себе  алкоголіком.       Роман запропонував бажаючим залишитись, і провести разом   мітинг АА, так, як це відбувається у  цілому світі.... Із 80 присутніх залишилось  троє хворих, я та Роман. Всі решта пішли по своїх палатах. Це був перший мітинг разом із найсміливішими алкоголіками, які на той час лікувались., на якому я зрозуміла велику силу групи і Програми. 

      Так у мене в руках опинилась Велика Програма українською мовою. Читала книжку запоєм. Зрозуміла, що з цією чарівною книжкою буду працювати з нашими хворими. 

        Перші, хто зголосився зі мною читати Програму і, як навчив Роман, проводити мітинги - були Три Володі, Валерій, Тарас.. Хтось долучався, хтось відходив, але група почала збиратись регулярно.  Ми самі збирались, вивчали кроки і традиції говорили, говорили, говорили....

         Приблизно через пів року до Львова приїхали Анонімні Алкоголіки з Польщі Прийшли на наш мітинг і сказали мені: «Світлано, згідно кроків і традицій, ти не можеш проводити і  приймати участь у мітингах АА. Вони мають самі зустрічатись і самі працювати, а психолог це вже терапія за допомогою Програми...»  Дуже важко мені було погодитись із цим «вироком» і полишити  « своє дитя»...

       Багато років минуло з того часу. В Україні росте Спільнота. У Львові сьогодні вже сотні тверезих алкоголіків збираються у кількох групах в різних кінцях міста. Розвивається Рух. 

          Та проблема узалежнень така  велика, що сьогодні ще тисячі потребуючих не знайшли дороги до тверезості,  до себе, до Бога.... 

          Я психолог,  вже 20 років допомагаю людям відшукати гармонію із собою і світом. Серед моїх клієнтів багато членів сімей у яких близькі (діти, чоловіки, батьки) страждають від алкоголю чи наркотиків. Одиниці вибираються. Одужують родинами. Та це  все крапля в морі...  
      У мене доростають онуки. І я сьогодні бачу своє завдання  в тому, щоб  навчити дорослих такому спілкуванню з дітьми, щоб вони не розпочинали експерментувати з власним здоров'ям.

        Навчання безпечній поведінці - це одне із стратегічних завдань усіх, хто відповідальний за виховання дітей.  Якісні профілактичні програми Третьої генерації потрібні сьогодні школам та позашкільним  розвиваючим дитячим закладам.

        Наступним стратегічним  завданням для  фахівців соціальної сфери є розширення інфраструктури, тобто збільшення  місць для допомоги сім'ям та самим узалежненим. Центри допомоги сім'ям, дітям з алкогольних сімей Клуби Абстинентів, Групи взаємопідтримки Психологічні порадні, консультації... У кожному місті і  районі, на кожному підприємстві маюсь бути спеціально навчені фахівці, які допомагатимуть сім'ям з алкогольною проблемою. Це також велика місія тверезих алкоголіків, які у своєму посланні до оточення мають  виконувати  свій  12 крок у різний спосіб....

        Третім стратегічним завданням для фахівців, людей, що вирішили свої алкогольні проблеми є привнесення у свідомість широких верств населення правди про алкоголь і наркотики  А правда  полягає в тому, що винищується нація швидко і  приховано.  Усі доступні засоби масової інформації треба  перетворити у рупор викриття найстрашнішої трагедії, яка захопила Україну. Це тотальна алкоголізація суспільства.

 

Світлана Бєляєва - головний психолог, тренерка ЗУЦ »Жіночі перспективи», Заступник голови Львівської обласної асоціації соціальних працівників та спеціалістів з соціальної роботи, Співголова Дорадчого комітету кафедри  соціології та соціальної роботи НУ «Львівська політехніка», Супервізор соціальних проектів та програм  Міжнародної Організації з Міграції, Супервізор практики студентів соціальної роботи , викладач Національної школи судей.