Що є духовність? 

(зформовані філософські погляди виздоровлюючого алкоголіка)

У будь-якої людини є хоч якась духовність. Хоча б тому, що у кожного є душа, а відповідно – дух. Не бачу змісту пригадувати в чому були мої намагання розвитку духовності до знайомства з програмою АА. Бо це нагадує мені намагання зрозуміти зміст тексту на китайській мові, якої я не знаю, вдивляючись в ієрогліфи в пошуках чогось знайомого.
З почутого, побаченого та прочитаного в АА я зрозумів, що якщо я залишаючись тверезим, не буду нікому нічого поганого робити, а навпаки - буду старатись комусь в чомусь допомогти, безкорисно, зробити щось добре, то моя душа вже буде захищена від духовного застою. Потрібне лише тверде і повне свідоме переконання в цьому, що так і має бути. Але виникає питання: “Як досягти такого переконання?” Єдиний варіант – повірити. Бо логічним методом цього не довести. Віра в такі речі потребує  визнання існування Бога або Сили, вищої за нас, як прийнято висловлюватися в АА. В визнанні існування, або в пошуках Бога, в мене не було ані якої потреби, так, як народився і буд вихований в найкращих традиціях християнської релігії. Все ж після знайомства з програмою 12-ти кроків АА, я з неабияким здивуванням виявив, що майже зовсім не вмів вірити в Бога, який так довго мене беріг. Яким важливим було для мене відкриття того, що я навіть неправильно молився. у вигляді прохання я вичитував ледь не цілий список вимог, який Бог повинен був задовільнити і коли цього не ставалося докоряв Богу в немилосерді. Мені в голову не приходило, що насправді Бог краще знає, що потрібно мені, а тим більше іншій людині, бо значно мудріший і добріший за мене. Зовсім неймовірним зрозуміти, чого я не розумію і дотепер, для мене було взнати волю Бога відносно себе і що значно легше, молитися, щоб бути здатним виконати її. Наскільки вільніше мені стало дихати, коли до мене дійшло, що таке покірність і наскільки вона потрібна мені. Мушу визнати, що дійшло це до мене  не більше ніж через рік тверезіння по програмі, коли я слухав на групі АА, як ведучий читає 7-йи крок, котрий я до того самостійно перечитав не один раз.
Духовний розвиток, джля мене, – це постійний пошук правдивої досконалої віри в Бога, як я Його розумію. Наполеглива робота думки по створенню все нових моральних принципів. Переформування та вдосконалення світогляду орієнтуючись на загаль прийняте розуміння Добра і Любові. Чим сумліннішою і частішою буде робота в цьому напрямку, тим досконаліший буде мій духовний розвиток, який не зможе бути завершеним під час мого життя, як людини. По простій причині: на моє глибоке переконання досконалим може бути лише Бог. В людині, як відомо, нічого ідеального не буває. Ідеальна віра – бужевілля. Тому її треба поглиблювати постійно, скільки стане життя.
Бог в якого я вірю: Добрий, Мудрий, Милосердний, Справедливий, Всемогутній і таке інше.
Микола, м.Львів