Телефон - неперевершене знаряддя у тверезінні

   Тяжко, часом, на початку дороги знайти людину, з якою можна легко порозумітися, з якою можна  поговорити про все. Мені пощастило, бо знайшов її з самого початку перебування у спільноті АА.  Я послухав свідчення людей, що реалізовували програму АА зі спонсором. То було саме те, чого тоді потребував: людини, з якою  можу поговорити про все, в чиїй  присутності  мені не треба прикидатися, що я твердий, людини якій дозволив би  насправді себе пізнати.  Вперше за багато років я  міг  бути собою. Я попрохав у того чоловіка, щоб допоміг мені здійснювати програму та він погодилася. Це було чудове рішення. Сьогодні знаю, що я сам би не зміг. Здійснюючи програму спільноти, спочатку я не вмів по-справжньому подивитись на своє життя, на себе. З тою людиною я вчився та вправлявся у щирості. Але також багато проблем, які мені здавалися, що їх не подолаю, виявлялися, коли реально, тверезо глянув на світ очима іншої людини, неважливими дрібничками, з якими я не міг впоратися через те, що своєрідно їх бачив і помічав. Мені це допомогло. І прийшов час, коли цю щирість і чесність я почав без страху випробовувати в моєму житті. Сьогодні я є собою. Щасливим собою. Сьогодні я почуваюся щасливим допомагаючи іншим, так як колись мені хтось допоміг. Це важлива частина мого розвитку. Думаю, коли роздивишся навколо,  то неодмінно  угледиш людину, з якою зможеш поговорити про все. Звісно, якщо захочеш. Сьогодні ніхто  не мусить сам боротися з алкоголем.  На початку найважливішим моїм знаряддям став телефон. Часто розслабляли мене бесіди з друзями, які  проводилися навіть годинами. Вони ліквідовували багато емоцій, які були для мене смертельно небезпечними. Злість, страх, самотність, те, що я не вмів вирішувати проблем, могли мене вбити. Треба навчитися користуватися цим знаряддям безоглядно. Небагато маємо речей чудовіших за дзвінок, навіть посеред ночі, від людини, що потребує допомоги, бо  у неї проблема або лише  хоче  порозмовляти, оскільки боїться. Це для мене чудовий досвід. Справа  не лише в тому, що хтось мені довірився, але й у тому, що можу  віддати те, що колись отримав сам. Більше того, це буває підтримкою не тільки для того, хто дзвонить, але також і  для мене. Проте, щоб подзвонити, не можна чекати до самого кінця. Бо коли вже починаються серйозні складнощі у житті, тоді дуже тяжко взяти книжку, подзвонити або піти на збори АА. Я завжди кажу своїм друзям:«Дзвони, коли тобі потрібно, дзвони навіть тоді, коли вже  ітимеш напиватися, може зберуся з тобою та нап'ємося разом J J»  Тільки подзвони, поки піднімеш келишок, бо потім одне, що я можу сказати, це: «Випий те, що в тебе є, а коли протверезієш - подзвони».  На жаль, вчора мені довелося таке сказати... Що ж, запої притаманні моїй хворобі на початку дороги або тоді, коли облишу працювати над собою. Один раз, коли я півроку тверезів, позаду мав два тижні детоксикації і шість тижнів закритої терапії та ще продовжував  ходити  на поглиблену терапію і на збори АА, я «зумів» довести себе  до такої ситуації, що  вже  не бачив  сенсу дзвонити. Потім довго   відчував наслідки... Сьогодні я передзвонюю завжди, коли до мене дзвонять, а в цей момент  не можу підняти трубки, бо знаю, як це важливо. Це моя відповідальність за іншу людину. Сьогодні в моїй мобілці багато номерів друзів та знаю, що якщо коли-небудь зі мною буде погано, неважливо коли і в якій буду ситуації, - якщо подзвоню, тоді отримаю допомогу і підтримку. Якщо подзвоню...