Категорія: Тексти АА

Підсумок опитування учасників Програми Анонімних Алкоголіків яке проводилося з 22.08.2020 по 22.09.2020 рр.

Цифри наведені у цьому звіті – не можна вважати офіційною статистикою АА, це лише опитування, яке показує приблизний стан сьогодення серед учасників АА України, для використання у роботі Структур АА.

В 2014 році більш як 6 000 членів АА взяти участь у вибірковому опитуванні. (при наявності більше як 115 000 груп АА та більше 2 млн. учасників АА.) Подивитися можна тут – Цікава статистика.

Станом на 1 січня 2020, – сайт www.aa.org.ua – говорить що маємо 130 груп АА.  Якщо припустити що в середньому у групі АА по Україні 10 – 15 осіб, то членів АА не більше 2000 осіб.
В опитуванні прийняли участь 99 осіб, що становить кращий показник зрізу від опитування GSO. GSO – такі опитування проводяться кожні 4 роки, починаючи з 1964 року.

Опитування повністю анонімне – жодних даних учасників не зберігалося!

Я вважаю, що дане опитування потрібна для визначення напрямків діяльності і сподіваюся, що буде служити лише для акцентування уваги та визначення пріоритету напрямків роботи Інформаційних структур АА України. А також це буде точкою відліку та можливість побачити розвиток через рік, 5 чи 10.

Щиро вдячний за участь усім учасникам опитування, – оскільки це дасть тверезому погляду нас на нас, їх на нас і нас на них…

Резюме:
Усім хто присвятив своїх дорогоцінних 3 хвилини – Дякую!
Ми разом, тепер маємо можливість побачити нас зі сторони.
Отже:
– Жінки або активніші або жінок в Українському АА таки більше аніж чоловіків.
– Сімейних більше від розлучених разом з не одруженими.
– До АА більшість учасників приходить у зрілому віці 31-40 років(43.3%) 41-50р.(32%)
– В опитуванні активно прийняли участь як з великим терміном тверезості так і початківці.
– Більшість з вищою освітою.
– Серед опитаних дуже широкий спектр діяльності – це підтверджеє, що алкоголізм не обирає. Що від алкоголізму ніхто не застрахований.
– Більшість 60% респондентів мають стабільну тверезість від моменту приходу до АА. Майже 20% – перевіряють себе, шляхом пірнання в алкогольне марення.
– Як довідалися про АА?
Більшість (в основному Кияни) вказали, що дізналися про АА у лікувальному закладі”- 33.7%.
*** P.S.- ліричний відступ
Відомо, що у Києві багато реабілітаційних центрів та профілактичних програм. Але я з цієї інформації роблю собі такий висновок, що інформаційні структури АА Києва активно співпрацюють з медичними установами. Встановлено інформаційних стендів (72 штуки!!!) із регулярним поновленням інформаційно-роздаткових матеріалів. Відповідно для встановлення стенду мусить бути погодження із керівництвом установи. А це не просто і не справа “одного дня”…
– 19.6% – Дізналися про АА, – від учасника АА.
– по 8.2% респондентів дізналися про АА від – друга не алкоголіка
– 6.2% з публікацій у ЗМІ та 6.2% – члена сім’ї не алкоголіка,
– соціальні мережі 7.2 %
– І дуже мені сумно, але лише 1 % дізналися про АА від священика.
– Рівно половина опитаних мають вищу освіту.(50%).
– Середня спеціальна – 17.3%.
– незакінчена вища 11.2%.
– Дві і більше вищих освіти 10.2%.
– Аспірантура – 2%.- 64.3%
– мають наставника(спонсора по Програмі АА).
– 35.7% не мають наставника(спонсора по Програмі АА)
– 79.6% наймані працівники.
– 20.4% приватні підприємці.
– 66.3% не звертаються до медиків, психологів після приходу до АА.
– 33.7% звертаються по допомогу психологів та медиків.
– 70.2% відвідують зібрання АА від 1 до 3-х разів у тиждень.
– 60.2% працює по Програмі АА проти 39.8% – які лише регулярно відвідують зібрання АА.
– 48% не мають підспонсорного. 34.7% – мають підспонсорного і 17.3% – відповіли що їм ще рано працювати з підспонсорним.
– 42.5% Київ та область. Приблизно порівну респондентів, що прийняли участь в опитуванні – Західний, Дніпровський та Південний.·
Дані наведені у цьому звіті – не можна вважати офіційною статистикою АА, це лише опитування, яке показує приблизний стан сьогодення серед учасників Програми АА, з похибкою 5-10%.

Щиро вдячний за участь усім учасникам опитування, – оскільки це дасть тверезому погляду нас на нас, їх на нас і нас на них…
Сподіваюся що зібрана інформація буде використана у роботі Структур АА та ініціативних учасників Програми АА для розвитку нашої Спільноти.

Запитання по Традиціям з журналу АА Грейпвайн
Ці питання були надруковані в журналі « Грейпвайн» у серії матеріалів, присвячених Дванадцяти Традиціям, що розпочалася з листопаду 1969р.

Уперше ці питання були надруковані в журналі “АА Грейпвайн” у зв’язку з публікацією серії матеріалів, присвячених Дванадцяти Традиціям, що почалася з листопаду 1969 року і закінчилася у вересні 1971. І хоча споконвічно ці питання призначалися переважно для індивідуальної роботи, з тих пір багато груп АА стали застосовувати їх як основу для більш широкого обговорення.
Застосовуйте ці принципи…
Традиція перша: Наше загальне благополуччя повинне стояти на першому місці – від єдності АА залежить особисте видужання.
Чи є я у своїй групі людиною, що намагається згладити кути, примирити, покружити, об’єднати людей?
Чи я той, хто сіяє розбрати?
А як щодо пліток і копання в само аналізах інших членів АА?
Чи миротворець я? Чи ж під пригожими приводами, типу “винятково
обговорення заради”, я раз у раз затіваю суперечки?
Чи поблажливий я до тих, хто “гладить мене проти вовни”, чи ж я різань з ними?
Чи виступаю я з зауваженнями в дусі суперництва, наприклад, порівнюючи одну групу з інший, чи протиставляючи АА в одному місці АА в іншому?
Чи не шлангую я від деяких заходів АА, вважаючи, що я як би вище того, щоб займатися тими чи іншими справами?
Чи володію я інформацією про АА в цілому? Чи підтримую я всіма доступними мені способами наше Товариство в цілому, чи ж тільки ті його частини, що мені зрозумілі і які я схвалюю?
Чи тактовний я стосовно членів АА в тім же ступені, у якій мені хочеться, щоб вони були тактовні з мною?
Чи не маю я властивості просторікувати про любов, одночасно з цим потураючи і потай виправдуючи поводження, сповнене ворожнечі?
Чи ходжу я на достатню кількість зібрань АА, і чи читаю в достатньому обсязі нашу літературу для того, щоб мої зв’язки з Товариством були дійсно гарними?
Чи всі, що в мені є, як гарне, так і погане, я розділяю з АА, як приймаючи, так і роблячи допомогу товаришам?

Традиція Друга: У справах нашої групи є лише один вищий авторитет – це люблячий Бог, яким він може виражати Себе в нашій груповій свідомості. Наші лідери усього лише убрані довірою виконавці – вони не керують.
Чи займаюся я чи критикою довіряю і підтримую посадових осіб своєї групи, комітети АА, працівників обслуговування, новачків, ветеранів?
Чи можна мені абсолютно довіряти, навіть під секретом, виконання доручень, зв’язаних із Дванадцятим Кроком АА, чи виконання інших відповідальних доручень АА?
Виконуючи доручення Товариства АА, чи шукаю я собі визнання? Чи очікую похвал за свої ідеї?
Чи належний я під час дискусій на групі рятувати своє обличчя, чи ж я здатний по-доброму уступити груповій свідомості і з задоволенням працювати в відповідності з його рішеннями?
Хоча на моєму рахунку вже кілька років тверезості, чи продовжую я охоче виконувати свою частку важкої чи неприємної роботи в АА?
Під час своїх виступів на групах чи не просторікую я про такі речі, про яких маю лише слабке представлення й у який я недосвідчений?

Традиція Третя: Єдина умова для членства в АА – це бажання кинути пити.
У своїх думках чи не оцінюю я заздалегідь нових членів АА як відомих невдах?
Є чи такі алкоголіки, яких я потай не хотів би бачити на своїй групі?
Чи не намагаюся я судити, чи щирий новачок, чи ж його бажання кинути пити –
суцільна “липа”?
Чи дозволяю я мовним чи релігійної (атеїстичним), національним чи расовим, освітнім, віковим і іншим подібним до проблем заважати мені доносити наші ідеї?
Чи не занадто мене вражають помітні люди (лікар, священик, що був ув’язнений)? Чи ж я можу просто і природно спілкуватися з новим членом АА, як із ще однією хворою людиною, таким же, як і інші з нас?
Коли комусь з, що прийшли на збори необхідна чи допомога інформація (навіть якщо він не може попросити про їх уголос), чи дійсне мені не важливо то, чим він заробляє собі на життя, де він живе, яке його сімейне положення? Як довго він ходив в АА до цього, у чому суть інших його проблем?

Традиція Четверта: Кожна група повинна бути цілком самостійної, за виключенням справ, що торкають інші чи групи АА в цілому.
Чи наполягаю я на тім, що існує тільки кілька вірних шляхів
організації роботи АА?
Чи завжди моя група візьме до уваги благополуччя іншого АА?
Прилеглих груп? Одинаків на Алясці? Інтернаціоналістів, що пливуть за багато миль від порту? Групи в Римі, чи в Эль-Сальводоре?
Чи не намагаюся я придушити інших членів АА, якщо їхнє поводження відрізняється від мого, чи ж я учуся на їхньому досвіді?
Чи завжди я враховую, що для сторонніх, котрі знають про миємо членстві в АА, я можу до деякої міри представляти все наше гаряче улюблене Товариство?
Чи готовий я допомогти новачку зробити усе, що в його силах (а не в моїх), щоб залишитися тверезим?
Чи поділяюся я своїми знаннями про інструменти АА з іншими членами, що, можливо, про їх ще не чули?
Традиція П’ята: У кожної групи є лише одна головна мета – донести наші ідеї до тих, алкоголіків, що усе ще страждають.
Чи не користався я коли-небудь, відмовкою, заявляючи: “Я не є групою, а тому, та чи інша Традиція до мене не застосовна?
Чи прагну я твердо пояснити новачку, чим обмежується роби в АА допомога, навіть якщо він безумно на мене образиться за те, що я не дав йому в борг?
Чи не приставав я сьогодні до кого-небудь із членів АА з проханням про якомусь особливій чи послузі тільки через те, що він мій товариш алкоголік?
Чи готовий я робити Дванадцятий Крок з новачком, незалежно від того, ким той є, і що я з цього буду мати?
Чи допомагаю я своїй групі усім, чим можу, виконувати її першочергову задачу?
Чи пам’ятаю я про те, що і старожили АА також можуть бути алкоголіками, що усе ще страждають? Чи намагаюся я як допомагати їм, так і учитися в них?

Традиція Шоста: Групі АА ніколи не слід підтримувати, чи фінансувати надавати ім’я АА для використання якої-небудь родинної чи організації сторонньої компанії, щоб проблеми, зв’язані з грошима, власність і престижем, не відволікали нас від нашої головної мети.
Чи випливає мені разом з товаришами по групі піти і роздобути грошей на те, щоб фінансово забезпечити кілька ліжок АА в нашій місцевій лікарні?
Чи добре для групи орендувати маленьке приміщення?
Чи усі відповідальні обличчя і члени нашого місцевого клуба АА знайомі з “Рекомендаціями для клубів” (які можна безкоштовно одержати в GSO)?
Чи випливає секретарю нашої групи служити в консультативному комітеті з проблемам алкоголізму при місцевій адміністрації?
Деякі алкоголіки залишилися б в АА тільки в тому випадку, якби в групи був чи телевізор кімната для гри в карти. Якщо це те, що потрібно для повідомлення до них наших ідей, чи випливає нам мати ці засоби?
Традиція Сьома: Кожній групі АА варто цілком спиратися на власні сили, відмовляючись від допомоги ззовні.
А тепер, якщо чесно, чи роблю я усе, що в моїх силах, щоб допомогти АА (моєї групі, місцевій службі, центральному офісу) залишатися цілком самостійними? Чи можу я покласти в капелюх небагато більше грошей від імені новачка, що ще не може собі цього дозволити? А яким я був щедрим на частування в барі?
Чи належний журнал “Грейпвайн” продавати місце для реклами книжковим видавництвам чи фармацевтичним компаніям для того, щоб дістати великий прибуток і перетворитися в більш об’ємний, більш барвистий і більш дешевий журнал?
Якщо коли-небудь, случиться так, що центральний офіс АА залишиться без засобів, чи не буде правильним дозволити уряду фінансувати групи АА в лікарнях і в’язницях?
Що є більш важливим: зібрати неабиякі кошти на АА від кількох людей, чи ж меншу суму, але в який були би внески більшого кількості членів АА?
Чи є в АА звіт скарбника групи незначною справою? А що по цьому приводу думає сам скарбник?
На скількох важливо для мого зцілення випробувати почуття самоповаги, а не відчуття того, що я завжди чимось зобов’язаний за зроблене мені милосердя?

Традиція Восьма: Анонімні Алкоголіки повинні завжди залишатися непрофесійним об’єднанням, однак наші служби можуть наймати працівників, у яких є наявність визначена кваліфікація.”
Чи точно моє власне поводження відповідає Традиціям? Якщо ні, то що в ньому варто змінити?
Коли я дратуюся з приводу якоїсь із Традицій, то чи усвідомлюю, яким образом це може відбитися на інших?
Чи не намагаюся я іноді одержати деяку винагороду – нехай навіть не в грошах – за свої особисті зусилля в АА?
Чи не намагаюся я виступати в АА як фахівець з алкоголізму? По методах видужання? По медицині? По соціології? По самому АА? По психології? По духовним питанням? Чи, так допоможе мені Господь, навіть по смиренності?
Чи намагаюся я зрозуміти, чим займаються оплачувані співробітники в АА? Чим займаються працівники інших організацій, що вирішують проблеми алкоголізму? Ясно чи я бачу різницю між тими й іншими?
За моє життя в АА чи мав я досвід, що міг би проілюструвати мудрість цієї традиції.
Чи досить я приділяв увагу книзі “Дванадцять Кроків і Дванадцять Традицій”? Брошурі “Традиції АА – як вони вироблялися”?

Традиція Дев’ята: Співдружності АА ніколи не слід обзаводитися твердої системою керування; однак ми можемо створювати чи служби комітети, безпосередньо підлеглі тим, кого вони обслуговують.
Чи не намагаюся я усе ще заправляти справами в АА?
Чи не викликають у мені опір формальні сторони АА через те, що вони лякають мене своєї як би авторитарністю?
Чи досить я дозрів, щоб розуміти і використовувати всі складові частини програми АА з почуттям особистої відповідальності, навіть якщо мене ніхто не змушує це робити?
Чи відпрацьовую я терпіння і смиренність при виконанні будь-якої справи в АА, за яке би не взявся?
Чи думаю я про усіх тих, перед ким несу відповідальність при виконанні будь-якого доручення в АА?
Чому власні Статут і Положення не потрібні кожній групі?
Чи навчився я, коли настає термін, гідно іти з посади, займаної мною в АА (що йде мені ж на користь)?
Яке відношення ротація посадових осіб в АА має до анонімності? До смиренності?

Традиція Десята: Співдружність Анонімних Алкоголіків не дотримує
якої-небудь думки з питань, що не відноситься до його діяльності – тому ім’я АА не слід утягувати в які-небудь суспільні суперечки.
Чи не давав я коли-небудь, зрозуміти, що в АА справді існує “думка” по приводу антабуса, транквілізаторів, лікарів психіатрів, церков, лікарень, в’язниць?
Федеральної чи місцевої влади? Легалізації наркотиків? Порядків продажу алкоголю? Ал-Анона й Алатіну?
Чи можу я чесно поділитися своїм особистим досвідом по кожній з цих тем, не створюючи при цьому враження, що висловлюю “думку усього АА”?
Що в історії АА дало поштовх виникненню цієї Традиції?
Чи був у мене самого подібний досвід за час перебування в АА?
В що перетворилася б АА без цієї Традиції? Де б зараз виявився я сам?
Чи не порушую я цю чи якусь іншу, що доповнює її, Традицію в схованої чи формі неусвідомлена?
Яким образом я можу виявляти дух цієї Традиції у своєму особистому житті поза А.А?
Усередині АА?

Традиція Одинадцята: Наша політика у взаєминах із громадськістю
грунтується на привабливості наших ідей, а не на пропаганді; ми завжди
повинні зберігати анонімність у всіх наших контактах із пресою , радіо і кіно.
Чи не намагаюся я часом пропагувати АА так наполегливо і фанатично, що наше
Товариство починає виглядати непривабливим?
Чи завжди я обережний у збереженні секретів, довірених мені як члену АА?
Чи акуратний я у вживанні прізвищ членів АА навіть у межах Товариства?
Чи викладаюся я того, що є що зцілився чи видужує алкоголіком?
На що стало б схоже АА, якби ми не керувалися ідеями Одинадцятої
Традиції? Де б я тоді очутився?
Чи досить притягальний мій тверезий спосіб життя в АА, щоб хворий алкоголізмом теж захотів якісно змінити своє життя?

Традиція Дванадцята: Анонімність – духовна основа всіх наших Традицій, постійно нагадує нам про те, що головним є принципи, а не особистість.
Чим для мене гарна ідея необхідності ставити загальне благополуччя всіх членів
АА вище особистого? Що відбулося б із мною самим, якби АА перестало існувати як ціле?
Коли я не довіряю нині діючим що служить АА, чиєю владою мені хотілося б направити їх на шлях щирий?
Не маю на увазі чи я своїми чи висловленнями зауваженнями про інші члени АА, що вимоги до членства в АА складаються не тільки в бажанні залишатися тверезим?
Чи не намагався я підігнати яку-небудь групу АА під свої стандарти, а не під її власні?
Чи несу я особисту відповідальність, за надання допомоги групі АА у виконанні її першочергової задачі? У чому складається мій внесок у цю справу?
Чи відбиває моє поводження Шосту чи Традицію же суперечить їй?
Чи роблю я усі від мене залежне, щоб підтримувати АА фінансово? Коли я останній раз купував нашу літературу?
Чи не скаржуся я з приводу поводження окремих членів АА, особливо, якщо їх роботу в АА оплачують? З чого це я став таким розумником?
Чи виконую я усе, що мені доручають в АА, таким чином, щоб внутрішньо задовольнити навіть власну совість? Ой чи?
Чи завжди мої висловлення виражають зміст Десятої Традиції, чи ж я є знахідкою для тих, хто критикує АА?
Чи випливає мені в приватній бесіді тримати своє членство в АА в таємниці, чи розкрити його, коли це може допомогти іншому алкоголіку (а значить і мені самому)? Чи є мій особистий образ Анонімного Алкоголіка привабливим настільки, що інші п’яниці захотіли б стати такими ж?
Яка моя дійсна значимість серед більш ніж мільйонної армії Анонімних Алкоголіків?
THE AA GRAPEVINE INC., PO BOX 1980, GRAND CENTRAL STATION, NEW YORK, NY
10163-1980

Проблеми групи часто вказують на здорову та потребуючу різновид думок поміж учасниками групи. Це дає нам шанс, словами 12 кроку, до “застосування цих умов у всіх своїх ініціативах”.
Проблеми групи можуть мати популярне в колах АА, вираз: “Що група повинна робити з “льотчиками – зальотниками?” у який спосіб можемо виправити спадаюче відвідування зібрань?” “Як можна зацікавити більше осіб до допоміжних робіт у групі?” “Що група має робити, коли хтось з учасників зламає анонімність?” Що робити з чиїмось романтичним нахилом на “тринадцятий крок”? Як можемо вивільнитись від домінування “кривавих дияконів, тих старих аовців, які стверджують, що знають, що є краще для групи”? І в який спосіб можемо схилити тих старих аовців до більш частішого бажання ділитися своїм досвідом у розв’язанні спірних питань групи?”
Майже всі ці проблеми в групі мають свій розв’язок, до якого зазвичай можна дійти за допомогою механізму напрацьованого сумління групи. І важливим є, почуття гумору, моменти заспокоєння, терпеливість, ввічливість, готовність вислухати та почекати – плюс почуття справедливості і довіри у “Силі Більшій за нашу власну” – виявилися більш перспективні а ніж аргументи закону чи особисті погляди.

“… Наш Дванадцятий Крок – донесення сенсу наших ідей до інших людей – є основним з видів служіння в Співдружності АА. У цьому полягає наша головна мета і сенс нашого існування. Отже, АА є чимось більшим, ніж просто набір принципів, – це суспільство для алкоголіків, які активно працюють. ми повинні доносити наші ідеї, інакше ми можемо дати слабину самі, а ті, до кого не дійшли наші істини, можуть просто померти.

Ми повинні доносити наші ідеї, інакше ми можемо дати слабину самі, а ті, до кого не дійшли наші істини, можуть просто померти.

Таким чином, служінням в АА є все, що могло б сприяти наданню допомоги нашій страждає побратимові: починаючи від власне самого Дванадцятого Кроку, або десятицентових телефонного дзвінка і чашки кави на зборах і закінчуючи офісами по обслуговуванню АА, які працюють на національному або міжнародному рівнях. Загальним підсумком всієї цієї діяльності і є наш Третій Заповіт – Служіння … “

“… Жодне об’єднання не здатне добре функціонувати ні на одному рівні без вмілого керівництва, і АА тут не може бути винятком. Однак слід все ж сказати, що в АА ми часом тішимо себе думкою про те, що можна було б взагалі обійтися без всяких лідерів. Трапляється і так, що ми схильні спотворити традиційну ідею «принципи вище особистостей» до такої міри, що в лідерстві взагалі не залишається будь-якого місця для «особистості». Це мало на увазі б наявність в особі лідерів досить безликих машин, які намагалися б задовольнити всіх і вся поспіль …. “

© The A.A. Grapevine, Inc.

Отже, ви зізналися собі: «Так, я – один з тих, хто безсилий перед алкоголем. Моє життя стала некерованою, – і прийшли до переконання, – я не можу кинути пити, і мені потрібна допомога ». Це і є – Перший Крок.

Для того щоб припинити пити і не почати знову, існує кілька простих принципів, на які цілком можна спертися.

Ці принципи – Програма одужання «12 Кроків», викладена в книзі «Анонімні Алкоголіки». Вона допомагає нам залишатися тверезими. Можливо, це саме те, що вам потрібно. Для того, щоб правильно почати, спробуйте слідувати декільком нескладним рекомендаціям, які напевно виявляться для вас корисними.

Чи не випити першу чарку

Яка за рахунком чарка виводить вас з ладу? Третя? Одинадцята? Двадцята? Якби ми тільки знали, як зупинитися до неї! А між тим, процес, який ми не можемо контролювати, починається з однієї – першої чарки. Як правило, ми абсолютно впевнені, що «ще по одній» і вистачить. Потім ще по одній. Потім ще … І ще … Абсолютно достовірним є той факт, що ви просто не зможете «перебрати», якщо не вип’єте першу чарку. Саме перша чарка є тією самою – «фатальний», оскільки за нею йдуть всі інші. Так що вам потрібно відмовитися немає від десятої або двадцятої, а усього лише від першої.

Жити сьогодні

Анонімні Алкоголіки – це спосіб життя сьогоднішнім днем. Ми розрізаємо великий «пиріг життя» на більш дрібні шматки, які набагато легше утримати в руках. Ми залишаємося тверезими тільки сьогодні – день за днем, година за годиною. Будь-яку роботу ми робимо, вирішуючи завдання одну за одною, але не всі відразу. Так само, одну за одною, ми поступово вирішуємо всі свої проблеми. І точно так само, працюючи за Програмою, ми поступово, один, за іншим, розгрібаємо завали свого минулого. Ми сумлінно вчимося доручати своє життя і свою волю турботі Вищої Сили, як Її розуміє кожен з нас. Навчаючись жити за принципами А.А., ми звертаємося за допомогою до інших членів Співдружності, до своїх наставників і до своєї Вищої Сили, завдяки якій більшість з нас і знайшли свій шлях до одужання.

Ходити на групи

У вашому розпорядженні великий вибір груп А.А .. Дістаньте розклад зборів. Його можна знайти практично на будь-якій групі. Якщо вийде, перші три місяці ходите кожен день. Як кажуть в А.А .: «90 днів – 90 зборів». Якщо групи А.А. спочатку вам не дуже сподобаються, спробуйте віднестися до їх відвідування, як до гіркого ліків, прописаному вам при смертельно небезпечної хвороби. Ходіть на збори особливо тоді, коли вам цього найменше хочеться. Багато з нас починали свої шлях в тверезості через «не можу», і нам не довелося в цьому каятися.

Знайти «свою» групу

Деякі з нас, прийшовши на збори А.А., вважали, що їх «записали» саме в цю групу, і вони не можуть, і не повинні ходити на інші. Це зовсім не так. Ніхто не має права заборонити вам відвідувати інші групи. Однак рано чи пізно ви «приліпитеся» до будь-якої регулярно збирається групі. Вона-то і буде для вас своєю групою. Своя група – це та група, куди ви ходите, щоб стати тверезим і залишатися тверезим, і де ви відчуваєте себе частиною єдиного цілого. Своя група – це група, в якій ви продовжуєте духовно зростати, і де вас оточують друзі, з якими не хочеться розлучатися. Своя група – це група, в якій ви відчуваєте необхідність віддавати те, що отримали і знаходите задоволення в служінні. І все ж наявність своєї групи не повинно утримувати вас від того, щоб ходити на інші. Відвідуйте стільки зборів, скільки вважаєте за потрібне … І навіть більше.

Вибрати наставника

Деяким з нас вдавалося стати тверезими та без наставників, але пізніше ми визнавали, що якість нашої тверезості покращився б набагато швидше, якби ми їх мали. Спираючись на свій досвід, ми заявляємо, що ви маєте набагато більше шансів залишитися тверезим, коли у вас є наставник. Запитайте декількох членів А.А., як вони знайшли своїх наставників, прочитайте брошуру «Питання і відповіді про наставництво». Більшість членів А.А. будуть раді вам допомогти, хоча і не всі з нас готові бути наставниками. Наставник завжди може вислухати вас; допомогти вам зрозуміти ваші проблеми і вирішити, що з ними робити; запропонувати, як вчинити, або розповісти про те, що «спрацювало» для нього в схожій ситуації. Іншими словами, наставник допоможе вам застосовувати в житті Програму «12 Кроків» і буде вашим провідником на шляху одужання. Ви можете розраховувати на спонсора у всьому, що стосується його частини роботи, а також на його підтримку в усьому, що стосується вашої частини.

Читати літературу А.А.

Основним джерелом, узагальнюючим досвід А.А., є книга «Анонімні Алкоголіки», яку також називають Великою книгою. У ній міститься все необхідне для здобуття духовного досвіду одужання. Деяким з нас не подобається те, що пропонує Велика Книга як практики, але в будь-якому випадку ми залишаємося тверезими, коли намагаємося робити те, що в ній написано. У деяких з нас мізки були настільки «відморожені», що ми ніяк не могли погодитися з тим, що читали, або до хрипоти сперечалися, чіпляючись до кожного слова тексту. Виявилося, що в таких випадках корисно якомога частіше ходити на збори груп А.А .. Книга «12 кроків І 12 традицій» є коментарем до Великої Книзі і більш розгорнуто розповідає про практику кожного Кроку Програми і про сутність Традицій А.А. – духовних і організаційних принципах життя нашого Товариства. У книзі «Жити тверезими» дається безліч порад та рекомендацій.

Користуватися «телефонного терапією»

Більшість членів А.А. будуть раді дати вам свій номер телефону, і, що найдивніше, їм буде приємно, якщо ви зателефонуєте, повідомте, що ви тверезі, і попросіть відповісти на ваші запитання. Запишіть кілька телефонів людей, чия тверезість вам подобається.

Звертатися до секретаря групи

Якщо вам потрібна допомога, а ви не можете зв’язатися зі своїм наставником, зателефонуйте секретарю вашої групи. Це та людина, яка напевно зможе бути вам корисний. Якщо вам потрібна якась Література А.А., а ви не можете її дістати, – запитаєте про неї у секретаря. Якщо вам необхідно поїхати в інше місто і вам потрібно дізнатися, чи є там групи А.А., – запитайте про це у секретаря. Якщо ви хочете щось зробити для групи, взяти участь в колективному Дванадцятому Кроці, або вам просто потрібен телефон когось із членів групи – звертайтеся до секретаря. Так само, як і ваш наставник, секретар групи докладе всіх зусиль, щоб допомогти вам. І якщо навіть ваш секретар не в змозі допомогти вам вирішити проблеми, пам’ятайте, що ви завжди можете зателефонувати в наші служби або написати нам.

Схвалено Літературним комітетом РСО А.А. вересень 1996 р © Авторські права на дане видання належать Фонду обслуговування Анонімних Алкоголіків (РФ). Копіювання всього видання або його частин, якими б то не було засобами без письмового дозволу Фонду обслуговування А.А. заборонено.

“… Якщо вам здається, що у вас проблеми, пов’язані з пияцтвом, або що вживання алкоголю досягло тієї точки, коли це починає вас турбувати, то швидше за все вам буде цікаво ознайомитися з діяльністю Анонімних Алкоголіків і з пропонованої нами Програмою одужання від алкоголізму .

Можливо, прочитавши цю брошуру, ви вирішите, що АА вам не підходить. В такому випадку ми вам радимо всього лише неупереджено віднестися до порушених тут питань. Уважно розгляньте то, як ви п’єте, в світлі відомостей, почерпнутих на цих сторінках. Визначте самі для себе, чи дійсно алкоголь став для вас проблемою. І пам’ятайте, що вас завжди з радістю чекають в АА тисячі чоловіків і жінок, які залишили свої алкогольні проблеми позаду і тепер ведуть «нормальний» продуктивний тверезий спосіб життя. Членами АА є тисячі чоловіків і жінок, які залишили свої алкогольні проблеми позаду і тепер ведуть «нормальний», тобто, продуктивний і тверезий спосіб життя. І пам’ятайте, що якщо ви захочете вступити в АА, ми завжди будемо вам раді …. “

У цій книзі Ви зможете знайти відповідь на питання: “Хто ж такі анонімні алкоголіки?”

“Анонімні Алкоголіки є добровільним міжнародним співтовариством чоловіків і жінок з усіх прошарків суспільства, які збираються разом, щоб знайти і підтримувати тверезість.

Єдина умова для того, щоб стати членом АА – це бажання кинути пити. В АА не платять ні вступних, ні членських внесків. За оціночними даними приблизно 2 300 000 членів Товариства збираються в більш ніж: 125 000 груп АА в 160 країнах світу.
В Україні налічується близько 130 груп АА.