Автор: admin

06.12.2006 Пригріла «зеленого змія» Ліндсей Лохан.
Якби Ліндсей Лохан і не знялася у своєму чи не найвідомішому фільмі «Погані дівчиська», таке прізвисько до неї однак приклеїлося б. Адже в ліжку цієї 20-річної дівчини перебувало вже мало не пів-Голлівуду. Це і син Джона Леннона Шон, Колін Фаррел, Леонардо Ді Капріо і багато інших знаменитостей, інколи мало не вдвічі старших! Та й сама красуня не заперечує, що вже пройшла і Крим, і Рим. «Здається, що я прожила вже п’ять життів, хоча мені тільки 20», — бідкається Ліндсей.

Важко заперечити щось дівчині, на яку замолоду звалився такий тягар слави. А тепер Лохан спіткала ще одна проблема, через яку зазвичай проходять голлівудські зірки. Зараз «погане дівчисько» лікується від алкоголізму. Для боротьби iз «зеленим змієм» актриса відвідує товариство анонімних алкоголіків. Про це офіційно повідомила представник актриси Леслі Зелнік, повідомляє видання «Голлівуд». Бідолашній печінці зірки можна лише поспівчувати. Адже раніше Лохан нерідко потрапляла в лікарні через проблеми з харчуванням. Нагадаємо, що бідолаха, намагаючись досягти худих голлівудських «стандартів», так вимучила себе дієтами, що періодично лікувала то анорексію (коли їсти зовсім не хочеться), то булімію (звірячий апетит). Вона з жахом згадує, як мучилася тоді від болю в печінці.

Одначе зі здоровим способом життя актриса так і не подружилася. Нещодавно Ліндсей бачили в одному з нічних клубів Лос-Анджелеса в компанії ще двох не пай-дівчаток – скандальної світської левиці Періс Хілтон і нині розлученої матері двої дітей Брітні Спірс. Після закінчення вечірки в готель, де зупинилася Ліндсей Лохан, викликали бригаду лікарів швидкої допомоги. Як стверджують деякі співробітники готелю, актриса була п’яна мов чіп. Сама ж Лохан пізніше сказала на це, що ще «не довела себе до стану Мерилін Монро» (білявка, як відомо, була патологічно небайдужою до випивки), і в неї був лише напад мігрені. Та хто ж у це повірить!

https://www.umoloda.kiev.ua/number/813/119/29596/

https://day.kyiv.ua/uk/article/cuspilst … Дванадцять кроків» назустріч собі
Не можеш допомогти собі сам, звернися до… алкоголіка, котрий кинув пити
Тетяна Топчій
3 листопада, 1998 – 00:00

Алкоголік майже в усіх асоціюється зі зруйнованою печінкою, але не в усіх із глибоким почуттям провини, яке він відчуває. Хворому алкоголіку кричать, що в нього немає сили волі, але ніхто як слід не розуміє, що традиційне «взяти себе в руки» в боротьбі з однією з найскладніших хвороб стає абсолютно безперспективним

Антуан де Сент-Экзюпері,«Маленький принц»

Легенди, міфи, казки, пісні зберегли в собі ще з давніх часів згадки про алкоголь. У вавилонському епосі говориться, що винний виноград було подаровано землі, як пам’ять про грішних богів. А в Стародавній Греції не шанували надмірне пияцтво й називали варварами тих, хто не розводив вино водою. Втім, саме греки створили бога вина, відомого Бахуса. У значно пізніший період історії людства саме Бахус удостоївся безлічі літературних (особливо поетичних) присвят. Що ж, великі також визнавали цього бога… А може, вони були просто хворі?

Наша охорона здоров’я, зокрема наркологія, дуже часто намагалася лікувати алкоголіків лише медикаментозними засобами. Після проходження детоксикації (очищення організму від алкоголю) хворого могли помістити в диспансер, де він проходив трудотерапію та прослуховував лекції про шкоду пияцтва. При бажанні хворого «підшивали» (у такий спосіб формуючи страх перед вживанням дози спиртного), кодували, гіпнотизували, застосовували електросон й інші методи. Проте часто, вийшовши з лікарні, колишній пацієнт відчував бажання відзначити свою виписку біля найближчого пивного кіоску чи в лікеро-горілчаному відділі. Пияцтву оголошували нескінченні бій, але поле бою ставало дедалі ширшим. І ці чоловіки й жінки часто навіть самі собі не зізнаються в тому, що в них є проблеми з алкоголем…

Глеваха. Середа. Цього дня наркологи Київського обласного наркологічного диспансеру зазвичай переобтяжені роботою — завезенням. Міліцейські машини привозять на «перевиховання» тих, на кого вже не діють «добрі слова». Черга до кабінету судової медичної експертизи. За дверима цього «чистилища» безліч паперових тек, у яких заархівовано людське падіння. Алкоголь і наркотики часто стають тим спусковим важелем, який штовхає людину на крадіжку, образу, вбивство… Вони роблять людину байдужою до себе й до оточуючих, деградуючою й навіть аморальною…

У наркодиспансері у Глевасі є кілька відділень, чоловічих і жіночих. І життя там, скажемо відверто, не мед. На це ви можете заперечити — «А що їм, алкоголікам, ще потрібно. Самі докотилися». На такий зневажливо-осудливий тон багато хто з нас переходить, коли йде мова про людей, котрі слабують на одну з найпідступніших хвороб — алкоголізмом. Так, алкоголізм — хвороба, а не порок — так вирішила Всесвітня організація охорони здоров’я ще 1951 року. Його віднесено до переліку інших хронічних і смертельних захворювань і визнано хворобою не лише тіла та психіки, а також людського духу.

Авжеж, у наркодиспансер не потрапляють усі хворі на алкоголізм. А самі алкоголіки часто думають, що вони хворі на що завгодно, тільки не на алкоголізм, називаючи «алконавтами» друзів «по нещастю», котрі валяються під парканом. А що стоїть за цією впевненістю й бравадою? Сором, розчарування, страх. А також цілковите нерозуміння того, як саме діє ця хвороба. Алкоголік майже в усіх асоціюється зі зруйнованою печінкою, але не в усіх із глибоким почуттям провини, яке він відчуває. Хворому алкоголіку кричать, що в нього немає сили волі, але ніхто як слід не розуміє, що традиційне «взяти себе в руки» в боротьбі з однією з найскладніших хвороб стає абсолютно безперспективним. Алкоголіків, котрі клянуться своїми дітьми, що більше не питимуть, звинувачують у повній бездушності й деградації, не враховуючи при цьому, що потяг до спиртного, як один із симптомів хвороби, сильніший навіть за відповідальність перед сім’єю…

Алкоголізм, як прогресуюча й така, що призводить до смерті, хвороба, захоплює людину в полон. Вона керує її життям.

Ми дуже часто чуємо фразу: «Всі п’ють, і я п’ю». Таке ставлення до алкоголю в нашому суспільстві сприяє тому, що алкоголіків стає дедалі більше. Ми бездумно обдаровуємо наших нащадків «нетверезими генами», які вже в зародку роблять дітей алкоголіками.

Відомо, що слов’янському способу мислення й дій притаманна певна інертність. На щось подібне наштовхнулася спочатку й нова програма лікування, привезена з Америки торік улітку. Метод лікування засновано на програмі одужання алкоголіків у товаристві «Анонімні алкоголіки» й використовує своїм основним інструментом групову психотерапію. У США це найпоширеніша методика для лікування в медичних закладах і клініках.

Торік улітку на базі диспансеру в Глевасі пройшли підготовку перші професіонали з лікувальних закладів України. Механізм було запущено, і з’явилися перші психотерапевтичні групи у Глевасі, Чернігові, Полтаві. До речі, за декілька років до створення цих груп уже проводилось анонімне лікування алкоголіків у Львові та Одесі. Незаперечність репутації методики у дружній нам державі та позитивні результати перевірки її в наших умовах переконали Міністерство охорони здоров’я в тому, що програма справді потрібна. Цього літа курс підготовки наших фахівців було повторено, і консультанти з терапії «12 кроків» з’явилися в Ірпені й Полтаві.

«Терапія передбачає реабілітацію на всіх рівнях (тобто фізичному, психічному, соціальному й духовному). Раніше жодна така методика не зачіпала, приміром, питання духовного розвитку людини», — говорить психолог диспансеру Олександр Авдеєв.

І зауважте, це не програма релігійного зцілення, а психотерапевтична методика. Вона — не панацея, але дозволяє підійти до проблеми алкоголізму по-новому. Результат її роботи — в очах перших пацієнтів. Це очі людей, сповнених надії та бажання жити тверезо.

Новий підхід методики полягає в тому, що предметом аналізу стають почуття провини та образи, стосунки з оточуючими. Хворі алкоголіки переконуються, що їхній потяг до спиртного — симптом підступної хвороби. Вони визнають, що єдиний метод одужання — не торкатися ніякого спиртного взагалі, хоча й назавжди, як це не парадоксально, залишаючись алкоголіком… Ці принципи цілком подібні до принципів товариства «Анонімні алкоголіки», яке стає широко відомим у нас в Україні. Ще на початку століття алкоголіки зрозуміли: аби залишатися тверезими, їм необхідно спілкуватися між собою. З цієї ідеї й виросло всесвітнє товариство. В інших країнах його членів залучають до роботи в медичних закладах на кшталт наших наркодиспансерів. Необхідність у цій традиції з’явилася й у нас. Тверезі алкоголіки приїжджають допомагати у Глеваху, де працюють психотерапевтичні групи для бажаючих лікуватися за новою програмою.

Глеваха. Середа. Цього дня наркологи Київського обласного наркологічного диспансеру переобтяжені роботою — завезенням. Міліцейські машини привозять на «перевиховання» у Глеваху тих, хто вже досяг свого дна. Ясна річ, ніхто ще не підраховував, скільки людей відчувають власне дно через те, що вони алкоголіки. Не у вині справа.., а в тому, що ми — люди, й наша недосконалість робить нас вразливими для різноманітних «замінників щастя». Для когось таким став алкоголь, — коли на світ приємніше дивитися крізь денце наповненого вином келиха. Адже сказав хтось, що «наше щастя — в наших руках». І, напевно, він не мав на увазі чашу, по вінця наповнену даром міфічного Бахуса.

№210 03.11.98 «День»

При використанні наших публікацій посилання на газету обов’язкове. © «День»

Тетяна ТОПЧІЙ, студентка Інституту журналістики Догори

«Ми поділяємо Вашу думку, що в теперішній час в Україні значними темпами зростає кількість сімей, страждаючих від хвороби алкоголізму.
Інститут схвалює основну мету Співдружності Сімейних груп Ал-Анон, яка полягає в підтримці та сприянні подоланню наслідків хвороби для членів сімей та близького оточення хворих на алкоголізм.»
Директор Українського науково-дослідного інститута соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України
доктор медицини Ірина Яківна Пінчук

Ви в якості консультантів, лікарів, священнослужителів і соціальних працівників часто стикаєтеся з людьми, сім’ї яких зачепило надмірне пияцтво. Ми можемо допомогти Вам отримати потрібну інформацію, щоб Ви допомогли їм!

На зборах Ал-Анон Ваші клієнти чи пацієнти знайдуть підтримку, здатну доповнити і посилити професійний вплив, який Ви надаєте.

Групи Ал-Анон співпрацюють з професіоналами за допомогою:

– представлення програми Ал-Анон в ході конференцій, круглих столів, семінарів та зустрічей;
– проведення відкритих зборів в приміщенні групи;
– проведення інформаційних зустрічей в лікувальних установах, соціальних службах і т.д .;
– надання інформації про місце і час проведення зборів;
– різноманітної літератури Ал-Анон/Алатін;
– надання безкоштовного комплекту інформаційних матеріалів.

У розділі «Як знайти збори» виберіть своє місто і зв’яжіться з представниками

Підсумок опитування учасників Програми Анонімних Алкоголіків яке проводилося з 22.08.2020 по 22.09.2020 рр.

Цифри наведені у цьому звіті – не можна вважати офіційною статистикою АА, це лише опитування, яке показує приблизний стан сьогодення серед учасників АА України, для використання у роботі Структур АА.

В 2014 році більш як 6 000 членів АА взяти участь у вибірковому опитуванні. (при наявності більше як 115 000 груп АА та більше 2 млн. учасників АА.) Подивитися можна тут – Цікава статистика.

Станом на 1 січня 2020, – сайт www.aa.org.ua – говорить що маємо 130 груп АА.  Якщо припустити що в середньому у групі АА по Україні 10 – 15 осіб, то членів АА не більше 2000 осіб.
В опитуванні прийняли участь 99 осіб, що становить кращий показник зрізу від опитування GSO. GSO – такі опитування проводяться кожні 4 роки, починаючи з 1964 року.

Опитування повністю анонімне – жодних даних учасників не зберігалося!

Я вважаю, що дане опитування потрібна для визначення напрямків діяльності і сподіваюся, що буде служити лише для акцентування уваги та визначення пріоритету напрямків роботи Інформаційних структур АА України. А також це буде точкою відліку та можливість побачити розвиток через рік, 5 чи 10.

Щиро вдячний за участь усім учасникам опитування, – оскільки це дасть тверезому погляду нас на нас, їх на нас і нас на них…

Резюме:
Усім хто присвятив своїх дорогоцінних 3 хвилини – Дякую!
Ми разом, тепер маємо можливість побачити нас зі сторони.
Отже:
– Жінки або активніші або жінок в Українському АА таки більше аніж чоловіків.
– Сімейних більше від розлучених разом з не одруженими.
– До АА більшість учасників приходить у зрілому віці 31-40 років(43.3%) 41-50р.(32%)
– В опитуванні активно прийняли участь як з великим терміном тверезості так і початківці.
– Більшість з вищою освітою.
– Серед опитаних дуже широкий спектр діяльності – це підтверджеє, що алкоголізм не обирає. Що від алкоголізму ніхто не застрахований.
– Більшість 60% респондентів мають стабільну тверезість від моменту приходу до АА. Майже 20% – перевіряють себе, шляхом пірнання в алкогольне марення.
– Як довідалися про АА?
Більшість (в основному Кияни) вказали, що дізналися про АА у лікувальному закладі”- 33.7%.
*** P.S.- ліричний відступ
Відомо, що у Києві багато реабілітаційних центрів та профілактичних програм. Але я з цієї інформації роблю собі такий висновок, що інформаційні структури АА Києва активно співпрацюють з медичними установами. Встановлено інформаційних стендів (72 штуки!!!) із регулярним поновленням інформаційно-роздаткових матеріалів. Відповідно для встановлення стенду мусить бути погодження із керівництвом установи. А це не просто і не справа “одного дня”…
– 19.6% – Дізналися про АА, – від учасника АА.
– по 8.2% респондентів дізналися про АА від – друга не алкоголіка
– 6.2% з публікацій у ЗМІ та 6.2% – члена сім’ї не алкоголіка,
– соціальні мережі 7.2 %
– І дуже мені сумно, але лише 1 % дізналися про АА від священика.
– Рівно половина опитаних мають вищу освіту.(50%).
– Середня спеціальна – 17.3%.
– незакінчена вища 11.2%.
– Дві і більше вищих освіти 10.2%.
– Аспірантура – 2%.- 64.3%
– мають наставника(спонсора по Програмі АА).
– 35.7% не мають наставника(спонсора по Програмі АА)
– 79.6% наймані працівники.
– 20.4% приватні підприємці.
– 66.3% не звертаються до медиків, психологів після приходу до АА.
– 33.7% звертаються по допомогу психологів та медиків.
– 70.2% відвідують зібрання АА від 1 до 3-х разів у тиждень.
– 60.2% працює по Програмі АА проти 39.8% – які лише регулярно відвідують зібрання АА.
– 48% не мають підспонсорного. 34.7% – мають підспонсорного і 17.3% – відповіли що їм ще рано працювати з підспонсорним.
– 42.5% Київ та область. Приблизно порівну респондентів, що прийняли участь в опитуванні – Західний, Дніпровський та Південний.·
Дані наведені у цьому звіті – не можна вважати офіційною статистикою АА, це лише опитування, яке показує приблизний стан сьогодення серед учасників Програми АА, з похибкою 5-10%.

Щиро вдячний за участь усім учасникам опитування, – оскільки це дасть тверезому погляду нас на нас, їх на нас і нас на них…
Сподіваюся що зібрана інформація буде використана у роботі Структур АА та ініціативних учасників Програми АА для розвитку нашої Спільноти.

* Коротка історія АА *
* II. ТРИ ЗАВІТИ СПІЛЬНОТИ АНОНІМНИХ АЛКОГОЛІКІВ *
_ДРУГИЙ ЗАВІТ: ЄДНІСТЬ(Стор. 127-128)
Резолюція, прийнята Конференцією з цього питання, заслуговує на те, щоб залишитися в історії АА. Її підготував Боб Т., юрист з штату Міссісіпі. У своєму звіті відповідного профільного комітету він сказав наступне: Ми розглянули всі аргументи «за» і «проти» з цього питання і обговорили його з багатьма членами АА, як на Конференції, так і за її стінами, в результаті чого прийшли до наступних висновків:1. Передбачувана шкоду, через якого виник дане питання, вже істотно зменшена.2. В результаті дій Конгресу нам були б законним шляхом надані такі повноваження, використання яких суперечило б нашим Традиціям і порушувало їх.3. Це означало б змішання духовної сили АА з юридичними повноваженнями, що, на нашу думку, могло б привести до ослаблення духовної сили АА.4. Коли ми просимо надати нам законні права, якими можна скористатися в судах, ми, тим самим, допускаємо можливість правового регулювання щодо нас самих.5. Ми можемо опинитися вплутані в нескінченні судові тяжби, які, в поєднанні з непередбаченими витратами і непотрібним галасом, можуть серйозно загрожувати нашому існуванню.6. Надання АА офіційного юридичного статусу могло б вбити клин в наші ряди, породивши політиканство і боротьбу за владу.7. З моменту своєї появи і до наших днів АА завжди залишалися товариством, а не організацією. Надання офіційного юридичного статусу неминуче перетворить нас в організацію.8. Ми вважаємо, що такі поняття як «віра» і «спосіб життя» не можна зводити в офіційний статус.9. АА можуть і будуть продовжувати своє існування до тих пір, поки будуть зберігати свою віру і спосіб життя, і тримати свої двері отı критими для всіх чоловіків і жінок, які страждають від алкоголізму. Отже, пам’ятаючи про високу мету, яку висувала Генеральна конференція і яка була в минулому році озвучена її головою, який сказав «Ми шукаємо не компроміс, але визначеності», Комітет одноголосно рекомендує Анонімним Алкоголікам НЕ набувати офіційного юридичного статусу.