Категорія: Із за-кордону

0 7
Posted in Із за-кордону Історії виздоровлення Галерея Програма АА Тексти АА Форум Читальня Що мені дало АА

Донесення ідей у місцях позбавлення волі

Донесення ідей у місцях позбавлення волі.
У суботу – я мав змогу в друге побувати на відкритому зібрання АА у Польській тюрмі.!!!
Зібрання відбуваються кожної другої суботи.В трьох різних камерах встановили скайп.Це просто відкрите зібрання АА. Для тих хто будучи засудженим, – працюють по Програмі АА (алкоголіки та наркомани).
Наведу статистику щоб краще описати зібрання:В одній камері 8 осіб в іншій 11. третя камера – 5 осіб. Всього у скайпі підключених 25 користувачів.
Тема 9-й Крок.
Серед підключених також кілька мамочок чиї сини знаходяться за гратами. Психологи та один вихователь. Хтось ділить як проробляв Кроки, хтось ні. Були особи що недавно потрапили до в’язниці та виявили згоду працювати по Програмі. Які відчуття переважали при реалізації Кроків.Жесть…
Ніякого ниття !!! Ніякого Жалю !
Один із новеньких у Програмі, почав говорити і заплутався у термінології, і після нього взяла слово пані психолог, яка пояснила термінологію навівши приклади відчуттів та підтримавши особу яка висловлювалася, – фразою “що усі плутають термінологію, і я навчалася 3 роки теж плутала довший час і мені складно було це запамятати”.
Надзвичайно тепла та дружня атмосфера відкритого зібрання.
І мамочки, засуджених, теж говорили про свої пізнання у групах Ал-Анон та ДДА, про свої помилки та хибні уявлення.
Чітко по Програмі, про власні відкриття та про порівняння минулого розуміння з теперішнім.
Просто суперове двох-годинне зібрання АА у Скайпі!

фото – випадкове з інтернету.
0 12
Posted in Із за-кордону Програма АА Тексти АА Читальня

Побажання Українському АА від Лео К.


Лео К. — американський член АА,  місіонер, заснував перші в Україні групи АА: лютий 1989 р. — у Києві і в квітні 1989 р. — у Луцьку.

1.    Пам’ятайте, що залишатися тверезими ми можемо, тільки ділячись своїм досвідом з тими, хто досі страждає (Крок 12; Тр. 5). Коли ми обмежуємося лише власною тверезістю, ми втрачаємо з поля зору подвійну мету АА: допомагаючи іншим, ми допомагаємо собі. Доносити наші ідеї до алкоголіків, що п’ють; допомагати увагою, телефонними дзвінками і т.п. тим, хто перестав ходити на збори; допомогти створенню нових груп у місті, районі або області — може кожен з нас.
2.    Той, хто прийшов уперше — найповажаніша особа у групі. Пригадайте, якими переляканими і розгубленими ви самі були на ваших перших зборах. Дайте зрозуміти новачку, що він або вона — бажаний гість. Постарайтеся пояснити йому порядок ведення зборів: виступають за бажанням, по черзі, за регламентом і говорять тільки від свого імені і лише про себе. Дайте новачку літературу, запишіть ім’я, телефон і адресу. Якщо новачок більше не прийде — подзвоніть йому і дізнайтеся, чи не потрібна допомога.
3.    Найкращий шлях перетворитися на «повноцінного» члена АА — це намагатися виконати ВСІ Кроки. Це дасть нам духовне зростання і захистить від нашої самовпевненості і егоїзму. Тенденція до ігнорування Кроків є небезпечною. Дотримуватися усіх 12 Кроків може бути і нелегко — зате здійснення їх перетворить вас на нову і щасливу людину.
4.    Кожна група знаходиться на самозабезпеченні, і — оскільки інших джерел немає — кожен жертвує в касу залежно від своїх коштів. Ці гроші йдуть не лише на каву чи аренду, але й на роботу по 12-му Кроку на місці або в інших містах України, на друкування літератури і т.д. Успіх роботи групи в якійсь мірі залежить від ваших добровільних пожертвувань.
5.    Традиція 11 проголошує: «ми повинні підтримувати анонімність у стосунках з пресою, радіо і кіно». Ця традиція захищає нас від самореклами — одного з найбільших недоліків характеру. Побоюйтеся бажаючих прославитися у пресі або на ТВ, використовуючи величезний авторитет АА. Проте ЗМІ — наш помічник, бо вони допомагають поширювати наші ідеї. Але ми повинні бачити відмінність між користю для всього АА і задоволенням чиїхось егоїстичних інтересів.
6.    Ми не повинні змінювати усталений по всьому світі порядок проведення зборів — за винятком ДУЖЕ серйозних причин. Послідовність пунктів, за якими йдуть збори, була вибрана не випадково і є ретельно продуманою: досвід показує, що в такому вигляді вона дає великий ефект. Ані секретар, ані будь-хто з тих, хто зібралися, не має права змінювати форму ведення зборів за своєю примхою. Кожні збори мають свою тему і свою мету.
7.    Дуже важливо, щоб збори починалися і закінчувалися вчасно. Якщо секретар відсутній, збори веде його замісник або хтось інший, хто має достатній досвід: в АА необхідна особиста ініціатива і розумна свідома дисципліна. Починаючи і закінчуючи збори вчасно, твердо дотримуючись правил їх проведення і т.д., ми тим самим привчаємося до тієї дисципліни, про яку забули в період нашого пияцтва.
8.    На зборах ми можемо дещо скоротити виступи за темою, якщо необхідно обговорити щось дуже важливе — те, що торкається АА, але не стосується даної теми. Після завершальної молитви ми можемо обговорити це питання. Але якщо ми скорочуємо збори для обговорення сторонніх проблем, ми втрачаємо з поля зору нашу основну мету — залишатися тверезими самим і допомагати досягти тверезості іншим.
9.    Дуже важливо, щоб наші розповіді на зборах були не задля розваги або реклами, а йшли від серця, були чесними і корисними для тих, хто зібралися. Ми ділимося своїми ДОСВІДОМ, СИЛОЮ І НАДІЄЮ, а не смакуємо минулі п’янки і не навантажуємо членів групи красномовним марнослів’ям. Ми не втягуємося у суперечки і сперечання — хоча кожен з нас може мати власну думку. Говорити повинен один — інакше збори перетворяться на «дискусійний клуб», і істинний дух АА назавжди покине Україну. Пам’ятайте про регламент і своїми надто довгими вправами з красномовства не позбавляйте можливості виступити ваших братів і сестер, що сидять поруч із вами.
10.    Секретар — це є наділений довір’ям «слуга» групи. Він або вона є відповідальним за розкриття теми, за підтримку «Ей-Еєвської» дисципліни під час зборів, але не є «вчителем», який завжди має останнє слово. Секретар не є носій істини у останній інстанції. Думати так — небезпечно, бо егоїзм і самозвеличення іноді беруть гору, і до цього може підштовхнути ведення зборів. У секретаря — дуже делікатна робота: створення умов довіри і щирості на зборах. Секретарем (або головою) рекомендується обирати члена АА, який має достатній термін тверезості, успішно працює по Програмі і володіє організаторськими здібностями. Секретар (і інші посадовці) обираються на встановлений термін, тобто через певний час повинна відбуватися ротація.
11.    Не варто відміняти збори — навіть з таких причин, як національні та всякі інші свята. Навпаки — у такі дні тверезі алкоголіки потребують зборів більше, ніж звичайно: адже з’являється спокуса випити «із законного приводу». Дехто стверджує, що у свята не завадить відвідати двоє і навіть більше зборів — якщо є можливість.
12.    Спонсорство (наставництво) є дуже важливою частиною Програми АА, що допомагає новачкам успішно долати перші дні (а може, й роки) без випивки. «Старожили» з багаторічною тверезістю можуть узяти новачків під своє крило, передаючи їм свої знання і досвід тверезого життя. Відмінність наставництва в АА — у більшій тривалості спільної роботи і у взаємній відповідальності спонсора і новачка один перед одним. АА радить з багатьох причин, щоб спонсор і той(та), кого спонсують, були одної статі.

Київ — Луцьк, 1989 р.

0 24
Posted in Із за-кордону Галерея Споріднені Спільноти Тексти АА Форум Читальня

Служіння

… а точніше, як я розумію роль “служителів” в АА.
Всю суть бути “у служінні” мені було пояснено на реальних подіях приблизно за 3 години. І я це спробую зараз описати.
Отже:
Це було приблизно 2000-2002рр.
Мій спонсор на той час, був делегатом в Раді АА Польщі. (аналог УЦО АА) та приятелем директора БСК. І на черговому засіданні, куди ми не теж запросили в якості спостерігача, – були якісь дебати, якесь питання не розглянули, через брак інформації. Але як Інформація для присутніх прозвучало, що є який хлопець на ім’я Пьйотр, з хорошою пропозицією для АА.
А коли все закінчилося, нас в офісі залишилося 6-8 осіб. Я теж долучився до прибирання… І тут, мій спонсор, згадав про цю інформацію, і добавив, – що це було круто прояснити деталі і можливо запросити того чоловіка до співпраці. Директор БСК сідає за телефон 3-5 дзвінків і виясняє, що той чоловік (Пьотр) буде ввечері на якомусь ювілеї групи АА, десь біля Варшави. Хвилин через 20-30 ми вже сиділи в мінівені і гнали саме на те ювілейне зібрання.
В той час, я перебував в легкому шоці від своєї тверезості, круговерті подій та й від перебігу всього що відбувалося, тому не вдавався у деталі. Я мав ночувати у свого спонсора, і на все реагував спокійно.
Ми їхали десь більше години. Звичайно на те зібрання ми запізнилися. Але з місцевих “хтось” впізнав Директора БСК, і йому надали слово. Він висловив коротке побажання та подарував комплект літератури та 5-8 різних випусків журналу АА Польщі “Zdroj”(аналог нашого журналу Джерело) – які завбачливо прихопив із собою. Ми по колу швиденько представилися… Це було звичайне(для Польщі) ювілейне відкрите зібрання АА. Гостями були Ал-Анон, Алатін, ДДА, та хтось з місцевих соціальних служб. А після завершення, – був концерт та цікава забава, з танцями та піснями.
Мені було надзвичайно комфортно та спокійно нехважаючи на те, що я знав лише кілька осіб. Всього присутніх було десь 50-60 осіб.
І коли вже свято закінчувалося, Директор попросив чи можна порозмовляти з Пьотриком, чи він має час та бажання? – , заради якого ми подолали більше 100 км.
Ми перейшли в якийсь відокремлений офіс. Нас було четверо. Я, мій спонсор, директор БСК, і Пьйотр, – заради якого ми туди приїхали.
Я сьогодні точно не пам’ятаю про яку ж таку ініціативу йшлося. Але я знаю точно що вони дломовилися!!! Пригадую що десь років 10 поспіль, я часто зустрічав Пьйотра в офісі БСК. Він неодноразово приїздив і у Львів, і у Луцьк, Київ та Житомир.
Так до чого це я?
Ага, так от, – ця подія закарбувалася в моїй пам’яті. Це мені був наданий урок “служіння”.
Що люди з ініціативами не зобов’язані ходити із своїми ідеями та пропозиціями на “поклон” до “обраних”. А обрані служителі повинні цікавитися ініціативами, та спільно втілювати хороші ідеї та помисли.
З повагою
Дідусь Тарас.

P.S.: І я вважаю, що саме завдяки таким діям у Польщі на сьогодні 2 700 груп АА.!!! в Україні кажуть лише – 130…

Posted in Із за-кордону Історії виздоровлення Програма АА Тексти АА Форум Читальня Що мені дало АА

Запитання по Традиціям з журналу АА Грейпвайн

Запитання по Традиціям з журналу АА Грейпвайн
Ці питання були надруковані в журналі « Грейпвайн» у серії матеріалів, присвячених Дванадцяти Традиціям, що розпочалася з листопаду 1969р.

Уперше ці питання були надруковані в журналі “АА Грейпвайн” у зв’язку з публікацією серії матеріалів, присвячених Дванадцяти Традиціям, що почалася з листопаду 1969 року і закінчилася у вересні 1971. І хоча споконвічно ці питання призначалися переважно для індивідуальної роботи, з тих пір багато груп АА стали застосовувати їх як основу для більш широкого обговорення.
Застосовуйте ці принципи…
Традиція перша: Наше загальне благополуччя повинне стояти на першому місці – від єдності АА залежить особисте видужання.
Чи є я у своїй групі людиною, що намагається згладити кути, примирити, покружити, об’єднати людей?
Чи я той, хто сіяє розбрати?
А як щодо пліток і копання в само аналізах інших членів АА?
Чи миротворець я? Чи ж під пригожими приводами, типу “винятково
обговорення заради”, я раз у раз затіваю суперечки?
Чи поблажливий я до тих, хто “гладить мене проти вовни”, чи ж я різань з ними?
Чи виступаю я з зауваженнями в дусі суперництва, наприклад, порівнюючи одну групу з інший, чи протиставляючи АА в одному місці АА в іншому?
Чи не шлангую я від деяких заходів АА, вважаючи, що я як би вище того, щоб займатися тими чи іншими справами?
Чи володію я інформацією про АА в цілому? Чи підтримую я всіма доступними мені способами наше Товариство в цілому, чи ж тільки ті його частини, що мені зрозумілі і які я схвалюю?
Чи тактовний я стосовно членів АА в тім же ступені, у якій мені хочеться, щоб вони були тактовні з мною?
Чи не маю я властивості просторікувати про любов, одночасно з цим потураючи і потай виправдуючи поводження, сповнене ворожнечі?
Чи ходжу я на достатню кількість зібрань АА, і чи читаю в достатньому обсязі нашу літературу для того, щоб мої зв’язки з Товариством були дійсно гарними?
Чи всі, що в мені є, як гарне, так і погане, я розділяю з АА, як приймаючи, так і роблячи допомогу товаришам?

Традиція Друга: У справах нашої групи є лише один вищий авторитет – це люблячий Бог, яким він може виражати Себе в нашій груповій свідомості. Наші лідери усього лише убрані довірою виконавці – вони не керують.
Чи займаюся я чи критикою довіряю і підтримую посадових осіб своєї групи, комітети АА, працівників обслуговування, новачків, ветеранів?
Чи можна мені абсолютно довіряти, навіть під секретом, виконання доручень, зв’язаних із Дванадцятим Кроком АА, чи виконання інших відповідальних доручень АА?
Виконуючи доручення Товариства АА, чи шукаю я собі визнання? Чи очікую похвал за свої ідеї?
Чи належний я під час дискусій на групі рятувати своє обличчя, чи ж я здатний по-доброму уступити груповій свідомості і з задоволенням працювати в відповідності з його рішеннями?
Хоча на моєму рахунку вже кілька років тверезості, чи продовжую я охоче виконувати свою частку важкої чи неприємної роботи в АА?
Під час своїх виступів на групах чи не просторікую я про такі речі, про яких маю лише слабке представлення й у який я недосвідчений?

Традиція Третя: Єдина умова для членства в АА – це бажання кинути пити.
У своїх думках чи не оцінюю я заздалегідь нових членів АА як відомих невдах?
Є чи такі алкоголіки, яких я потай не хотів би бачити на своїй групі?
Чи не намагаюся я судити, чи щирий новачок, чи ж його бажання кинути пити –
суцільна “липа”?
Чи дозволяю я мовним чи релігійної (атеїстичним), національним чи расовим, освітнім, віковим і іншим подібним до проблем заважати мені доносити наші ідеї?
Чи не занадто мене вражають помітні люди (лікар, священик, що був ув’язнений)? Чи ж я можу просто і природно спілкуватися з новим членом АА, як із ще однією хворою людиною, таким же, як і інші з нас?
Коли комусь з, що прийшли на збори необхідна чи допомога інформація (навіть якщо він не може попросити про їх уголос), чи дійсне мені не важливо то, чим він заробляє собі на життя, де він живе, яке його сімейне положення? Як довго він ходив в АА до цього, у чому суть інших його проблем?

Традиція Четверта: Кожна група повинна бути цілком самостійної, за виключенням справ, що торкають інші чи групи АА в цілому.
Чи наполягаю я на тім, що існує тільки кілька вірних шляхів
організації роботи АА?
Чи завжди моя група візьме до уваги благополуччя іншого АА?
Прилеглих груп? Одинаків на Алясці? Інтернаціоналістів, що пливуть за багато миль від порту? Групи в Римі, чи в Эль-Сальводоре?
Чи не намагаюся я придушити інших членів АА, якщо їхнє поводження відрізняється від мого, чи ж я учуся на їхньому досвіді?
Чи завжди я враховую, що для сторонніх, котрі знають про миємо членстві в АА, я можу до деякої міри представляти все наше гаряче улюблене Товариство?
Чи готовий я допомогти новачку зробити усе, що в його силах (а не в моїх), щоб залишитися тверезим?
Чи поділяюся я своїми знаннями про інструменти АА з іншими членами, що, можливо, про їх ще не чули?
Традиція П’ята: У кожної групи є лише одна головна мета – донести наші ідеї до тих, алкоголіків, що усе ще страждають.
Чи не користався я коли-небудь, відмовкою, заявляючи: “Я не є групою, а тому, та чи інша Традиція до мене не застосовна?
Чи прагну я твердо пояснити новачку, чим обмежується роби в АА допомога, навіть якщо він безумно на мене образиться за те, що я не дав йому в борг?
Чи не приставав я сьогодні до кого-небудь із членів АА з проханням про якомусь особливій чи послузі тільки через те, що він мій товариш алкоголік?
Чи готовий я робити Дванадцятий Крок з новачком, незалежно від того, ким той є, і що я з цього буду мати?
Чи допомагаю я своїй групі усім, чим можу, виконувати її першочергову задачу?
Чи пам’ятаю я про те, що і старожили АА також можуть бути алкоголіками, що усе ще страждають? Чи намагаюся я як допомагати їм, так і учитися в них?

Традиція Шоста: Групі АА ніколи не слід підтримувати, чи фінансувати надавати ім’я АА для використання якої-небудь родинної чи організації сторонньої компанії, щоб проблеми, зв’язані з грошима, власність і престижем, не відволікали нас від нашої головної мети.
Чи випливає мені разом з товаришами по групі піти і роздобути грошей на те, щоб фінансово забезпечити кілька ліжок АА в нашій місцевій лікарні?
Чи добре для групи орендувати маленьке приміщення?
Чи усі відповідальні обличчя і члени нашого місцевого клуба АА знайомі з “Рекомендаціями для клубів” (які можна безкоштовно одержати в GSO)?
Чи випливає секретарю нашої групи служити в консультативному комітеті з проблемам алкоголізму при місцевій адміністрації?
Деякі алкоголіки залишилися б в АА тільки в тому випадку, якби в групи був чи телевізор кімната для гри в карти. Якщо це те, що потрібно для повідомлення до них наших ідей, чи випливає нам мати ці засоби?
Традиція Сьома: Кожній групі АА варто цілком спиратися на власні сили, відмовляючись від допомоги ззовні.
А тепер, якщо чесно, чи роблю я усе, що в моїх силах, щоб допомогти АА (моєї групі, місцевій службі, центральному офісу) залишатися цілком самостійними? Чи можу я покласти в капелюх небагато більше грошей від імені новачка, що ще не може собі цього дозволити? А яким я був щедрим на частування в барі?
Чи належний журнал “Грейпвайн” продавати місце для реклами книжковим видавництвам чи фармацевтичним компаніям для того, щоб дістати великий прибуток і перетворитися в більш об’ємний, більш барвистий і більш дешевий журнал?
Якщо коли-небудь, случиться так, що центральний офіс АА залишиться без засобів, чи не буде правильним дозволити уряду фінансувати групи АА в лікарнях і в’язницях?
Що є більш важливим: зібрати неабиякі кошти на АА від кількох людей, чи ж меншу суму, але в який були би внески більшого кількості членів АА?
Чи є в АА звіт скарбника групи незначною справою? А що по цьому приводу думає сам скарбник?
На скількох важливо для мого зцілення випробувати почуття самоповаги, а не відчуття того, що я завжди чимось зобов’язаний за зроблене мені милосердя?

Традиція Восьма: Анонімні Алкоголіки повинні завжди залишатися непрофесійним об’єднанням, однак наші служби можуть наймати працівників, у яких є наявність визначена кваліфікація.”
Чи точно моє власне поводження відповідає Традиціям? Якщо ні, то що в ньому варто змінити?
Коли я дратуюся з приводу якоїсь із Традицій, то чи усвідомлюю, яким образом це може відбитися на інших?
Чи не намагаюся я іноді одержати деяку винагороду – нехай навіть не в грошах – за свої особисті зусилля в АА?
Чи не намагаюся я виступати в АА як фахівець з алкоголізму? По методах видужання? По медицині? По соціології? По самому АА? По психології? По духовним питанням? Чи, так допоможе мені Господь, навіть по смиренності?
Чи намагаюся я зрозуміти, чим займаються оплачувані співробітники в АА? Чим займаються працівники інших організацій, що вирішують проблеми алкоголізму? Ясно чи я бачу різницю між тими й іншими?
За моє життя в АА чи мав я досвід, що міг би проілюструвати мудрість цієї традиції.
Чи досить я приділяв увагу книзі “Дванадцять Кроків і Дванадцять Традицій”? Брошурі “Традиції АА – як вони вироблялися”?

Традиція Дев’ята: Співдружності АА ніколи не слід обзаводитися твердої системою керування; однак ми можемо створювати чи служби комітети, безпосередньо підлеглі тим, кого вони обслуговують.
Чи не намагаюся я усе ще заправляти справами в АА?
Чи не викликають у мені опір формальні сторони АА через те, що вони лякають мене своєї як би авторитарністю?
Чи досить я дозрів, щоб розуміти і використовувати всі складові частини програми АА з почуттям особистої відповідальності, навіть якщо мене ніхто не змушує це робити?
Чи відпрацьовую я терпіння і смиренність при виконанні будь-якої справи в АА, за яке би не взявся?
Чи думаю я про усіх тих, перед ким несу відповідальність при виконанні будь-якого доручення в АА?
Чому власні Статут і Положення не потрібні кожній групі?
Чи навчився я, коли настає термін, гідно іти з посади, займаної мною в АА (що йде мені ж на користь)?
Яке відношення ротація посадових осіб в АА має до анонімності? До смиренності?

Традиція Десята: Співдружність Анонімних Алкоголіків не дотримує
якої-небудь думки з питань, що не відноситься до його діяльності – тому ім’я АА не слід утягувати в які-небудь суспільні суперечки.
Чи не давав я коли-небудь, зрозуміти, що в АА справді існує “думка” по приводу антабуса, транквілізаторів, лікарів психіатрів, церков, лікарень, в’язниць?
Федеральної чи місцевої влади? Легалізації наркотиків? Порядків продажу алкоголю? Ал-Анона й Алатіну?
Чи можу я чесно поділитися своїм особистим досвідом по кожній з цих тем, не створюючи при цьому враження, що висловлюю “думку усього АА”?
Що в історії АА дало поштовх виникненню цієї Традиції?
Чи був у мене самого подібний досвід за час перебування в АА?
В що перетворилася б АА без цієї Традиції? Де б зараз виявився я сам?
Чи не порушую я цю чи якусь іншу, що доповнює її, Традицію в схованої чи формі неусвідомлена?
Яким образом я можу виявляти дух цієї Традиції у своєму особистому житті поза А.А?
Усередині АА?

Традиція Одинадцята: Наша політика у взаєминах із громадськістю
грунтується на привабливості наших ідей, а не на пропаганді; ми завжди
повинні зберігати анонімність у всіх наших контактах із пресою , радіо і кіно.
Чи не намагаюся я часом пропагувати АА так наполегливо і фанатично, що наше
Товариство починає виглядати непривабливим?
Чи завжди я обережний у збереженні секретів, довірених мені як члену АА?
Чи акуратний я у вживанні прізвищ членів АА навіть у межах Товариства?
Чи викладаюся я того, що є що зцілився чи видужує алкоголіком?
На що стало б схоже АА, якби ми не керувалися ідеями Одинадцятої
Традиції? Де б я тоді очутився?
Чи досить притягальний мій тверезий спосіб життя в АА, щоб хворий алкоголізмом теж захотів якісно змінити своє життя?

Традиція Дванадцята: Анонімність – духовна основа всіх наших Традицій, постійно нагадує нам про те, що головним є принципи, а не особистість.
Чим для мене гарна ідея необхідності ставити загальне благополуччя всіх членів
АА вище особистого? Що відбулося б із мною самим, якби АА перестало існувати як ціле?
Коли я не довіряю нині діючим що служить АА, чиєю владою мені хотілося б направити їх на шлях щирий?
Не маю на увазі чи я своїми чи висловленнями зауваженнями про інші члени АА, що вимоги до членства в АА складаються не тільки в бажанні залишатися тверезим?
Чи не намагався я підігнати яку-небудь групу АА під свої стандарти, а не під її власні?
Чи несу я особисту відповідальність, за надання допомоги групі АА у виконанні її першочергової задачі? У чому складається мій внесок у цю справу?
Чи відбиває моє поводження Шосту чи Традицію же суперечить їй?
Чи роблю я усі від мене залежне, щоб підтримувати АА фінансово? Коли я останній раз купував нашу літературу?
Чи не скаржуся я з приводу поводження окремих членів АА, особливо, якщо їх роботу в АА оплачують? З чого це я став таким розумником?
Чи виконую я усе, що мені доручають в АА, таким чином, щоб внутрішньо задовольнити навіть власну совість? Ой чи?
Чи завжди мої висловлення виражають зміст Десятої Традиції, чи ж я є знахідкою для тих, хто критикує АА?
Чи випливає мені в приватній бесіді тримати своє членство в АА в таємниці, чи розкрити його, коли це може допомогти іншому алкоголіку (а значить і мені самому)? Чи є мій особистий образ Анонімного Алкоголіка привабливим настільки, що інші п’яниці захотіли б стати такими ж?
Яка моя дійсна значимість серед більш ніж мільйонної армії Анонімних Алкоголіків?
THE AA GRAPEVINE INC., PO BOX 1980, GRAND CENTRAL STATION, NEW YORK, NY
10163-1980

Posted in Із за-кордону Історії виздоровлення Галерея Тексти АА Форум Читальня Що мені дало АА

Джо і Чарлі (Єдина причина)

Багато членів АА вважають, що Бог змилувався над алкоголіками в 20 столітті. І Бог вирішив зробити що-небудь для цих нещасних людей, і Бог завжди працює для людей через інших людей.
Мені здається, що він вибрав Білла і Боба і перших сто алкоголіків. Мені здається, що він вибрав Еббі Течер, доктора Юнга і доктора Сілкуорта і людей з Оксфордської групи і зібрав усіх цих людей разом, щоб ми сьогодні могли мати все це сьогодні. І ми повинні усвідомити, що всі ці люди вже померли – їх більше немає з нами в матеріальному світі. Бог продовжує вибирати людей, до цього дня.
У цій кімнаті немає жодного алкоголіка, який би мав тут перебувати. Кожен з нас повинен був померти, деякі з нас уникнули смерті два-три рази. І ми говорили: «Фух, ось це мені пощастило!».
Я не думаю, що удача має якесь відношення до цього.
Мені здається, що Бог вибрав вас з усіх,
Дав вам помучитися в вашому алкоголізмі,
Так щоб ви зрозуміли, що Він хоче від вас.
І коли ви готові, щоб Він використовував вас,
Він забирає у вас шалений потяг до випивки,
І єдина причина, по якій ви тверезі сьогодні –
Це ваша можливість допомагати іншим алкоголікам.
Джо і Чарлі

Posted in Із за-кордону Галерея Програма АА Тексти АА Форум Читальня Що мені дало АА

Як розросталося А.А.

Posted in Із за-кордону Галерея ЗМІ Програма АА Тексти АА Форум Читальня

Скільки нас ?

Posted in Із за-кордону Тексти АА Форум Читальня

Дванадцять Традицій у сім’ї.

Цей варіант Традицій для використання в родині був опублікований в одній зі статей журналу «Grapevine» в кінці 60-х років.
1. Єдність сім’ї повинно стояти на першому місці. Іноді це означає, що доведеться поступитися тим, що я хочу заради загального блага.
2. У нас немає поняття «глава сім’ї». Кожен з нас не менш важливий, ніж інший. Рішення, що впливають на сім’ю, приймаються разом, і кожен ділиться своїми почуттями. Зрозуміло, кожному з нас надано право власного рішення в питаннях, що не стосуються інших членів сім’ї.
3. Єдиною умовою членства в сім’ї є бажання бути її частиною. Кожен член сім’ї відповідальний за свою поведінку.
4. Кожен член сім’ї має право «бути ким захоче і робити що хочу» за винятком тих випадків, коли це впливає на когось з членів сім’ї або всю сім’ю загалом.
5. У кожного члена сім’ї є лише одна головна мета – жити своє життя таким чином, щоб привносити радість Богу та інших членів сім’ї.
6. Жоден з членів сім’ї не має права давати будь-які зобов’язання за всю сім’ю, не заручившись згодою всіх членів сім’ї.
7. Кожен член сім’ї є відповідальним за надання підтримки сім’ї. Це включає в себе такі обов’язки, як прибирання, приготування, покупки для будинку і т.п. Внесок жодного з членів не рахується більш-менш важливим, ніж внесок будь-якого іншого.
8. У кожного члена сім’ї є якісь здібності або таланти, і вони можуть бути використані на благо всім іншим. Жоден з членів не має права вимагати винагороди за ці здібності і таланти.
9. Жоден з членів сім’ї не має більшого «авторитета», ніж інші члени; але існують обов’язки і справи, якими слід займатися заради блага всієї родини.
10. Кожен член сімейства має право на свою думку щодо речей, які не стосуються цієї сім’ї. Однак, інші члени сім’ї не зобов’язані погоджуватися з цією думкою або ж брати участь в сторонньої діяльності. При цьому кожен член сім’ї повинен пам’ятати, що їх дії впливають на репутацію всієї родини.
11. Жоден з членів сім’ї не керує іншими в питаннях переконань і методів. Кожен має право говорити за себе, але не за всю сім’ю.
12. Принцип сімейної згуртованості завжди важливіше індивідуума. У деяких питаннях членам сім’ї доведеться погодитися не погоджуватися.
«Ми можемо постаратися припинити пред’являти не резонні вимоги до тих, кого ми любимо. Ми можемо продемонструвати доброту там, де раніше цього не робили » ЯК ЦЕ БАЧИТЬ БІЛ