З листа від Білла В. 1965 рік Який буде кінцевий результат, якщо А.А. стане надто привабливим? Зараз відчувається, що деякі люди приєднуються до наших лав не тому, що мають серйозні проблеми з алкоголем, а тому, що наші зустрічі дружні, цікаві та пізнавальні. В майбутньому А.А. має перспективи переродитися в Соціальний Клуб і перестане бути останнім притулком і надією для стражденного алкоголіка. Тоді ми зможемо виявити, що більшість насолоджуються (споживачі) А.А. і надто мало тих, хто несе послання страждаючому алкоголіку!Коли дивишся на тих людей кому справді допомогла Програма "12 Кроків" - то їх завжди видно. Вони сповнені енергії залучені до процесу роботи з іншими роблять свій внесок. Постійно роблячи 12 Крок і працюючи з новачками вони постійно вчаться, і тому як живі приклади можуть відслідковувати як проявляється алкоголізм. За роки опрацювання свого 12-го Кроку вони не лише збирають безцінний досвід роботи з іншими алкоголіками але й відточують нашу Програму до досконалості. Вони орієнтуються у більшості спірних ситуацій, не заглядаючи у ВК АА, а керуючись здоровим глуздом. Вони не тільки залишаючись тверезими але і знаходячи новий зміст свого буття. Адже програма складається з 12 Кроків, а не з ідеально зроблених 11-ти. Вони постійно зайняті втіленням ідей та невеликих проектів з єдиною метою - "донесення наших ідей",- це сама суть того, чим тут у Спільноті Анонімні Алкоголіки, - займаються.
почуто в перерві між нами"ветеранами"...
“Якщо спонсор має Програму АА, і підспонсорний прийняв рішення, - то скоріш за все їм обом все вдасться” - вдало та правдиво сказано в певній мірі та у відповідному місці.
Прийняте Підспонсорним рішення, - може випаруватися з часом коли не вживаючи алкоголь почувається
що-раз краще, та щоразу менше відчуває страждань. Це ніби зрозуміло, але важливішим є щоб спонсор мав
Програму АА. Це щось абсолютно інше а ніж технічні знання як працювати по Кроках АА.
Я не впевнений, чи це взагалі можливо пояснити. Той хто має Програму той про це знає.
Однак ті, хто навчився лише технічно опрацьовувати Кроки (5-7 кругів з різними спонсорами) вони
не усвідомлюють що не мають Програми АА. Хоча знають про Програму дуже багато.
Пошук логіки у програмі, контроль над результатами та очікування. Це все від бажання передбачити та розписати свій сценарій одужання, прийняття, розуміння. Це моє ЕГО хоче все контролювати і щоб усе і все було за моїм сценарієм, тому що я так звик. Тому будь-яка логіка та усі інші аргументи підключаються на захист мене. А це не працює! Одужання і приклади Програми «12 Кроків» є не логічними для мене. Прийняття рішення саме собою нічого мені не дасть! Я приймав рішень кинути пити – сотні чи тисячі разів. Якщо за рішенням не наступають системні дії, нічого не спрацює. Принцип такий для мене:
1. Приймаю рішення одужувати
2. Вживаю дії для одужання
3. Не шукаю логіки та не будую сценаріїв, просто роблю дії.
4. Не можу повірити в результат, не розумію, не бачу сенсу – просто роблю дії, застосовуючи принцип «Ніби розумію/вірю»
Ось такбуде працювати, а віра, розуміння та інше прийде згодом разом із результатами, а ці самі результати прийдуть лише після систематичних дій.
Дії саме по новому, на новій основі.
Вчинення одних і тих самих дій, очікуючи іншого результату – Безумство.
Хочеш отримати те, що ніколи не мав – роби те, що ніколи не робив)
Юрій А.
12 ознак духовного пробудження
1. Прогресивна тенденція приймати те, що відбувається, ніж постійно намагатися на нього впливати.
2. Почастішала усмішка на обличчі.
3. Почуття причетності до природи та інших людей.
4. Почуття вдячності.
5. Тенденція думати і діяти спонтанно більше від почуття страху, зумовленого минулим негативним досвідом.
6. Непохитна здатність насолоджуватися кожним моментом.
7. Втрата можливості хвилюватися.
8. Втрата інтересу до будь-яких конфліктних ситуацій.
9. Втрата інтересу до інтерпретації дій та слів інших людей.
10 Втрата інтересу до засудження інших.
11. Втрата інтересу до засудження себе.
12. Отримання здатності любити і дарувати любов, не чекаючи нічого взамін.
Запам’ятай
Запам’ятай:
ніколи не мирись із тим, що тебе знецінює.
Не звикай до холодної вечері, сирих стін і роботи, яка вичавлює душу.
Не прилаштовуйся до оточення, поруч з яким хочеться зникнути.
Не допускай байдужості до себе. Це не норма.
Не шукай виправдань для тих, хто завдає болю.
Не знаходь пояснень для тих, хто нехтує твоїми межами.
Черствість, користь, обман, грубість, зрада — це не “життя таке”.
Це не має права стати твоїм щоденням.
Це не повинно вкорінюватися у твоїй реальності.
Якщо одного разу погодишся проковтнути приниження — це вже зрада.
Передусім — зрада себе.
І найболючіша втрата — це втрата поваги до власного “я”.
Не дозволяй нікому перетворювати тебе на килим, по якому зручно ходити.
І ще гірше — пробачати це, мовляв, “усі так живуть”.
Життя — це не історія про нескінченне терпіння й приниження.
Люди змінюються. Ті, хто вчора здавався найріднішим, завтра можуть стати чужими.
Найближчий друг здатен обернутись на ворога. А любов усієї юності — пройти повз, не глянувши.
Якщо почнеш пристосовуватись до кожного — втратиш себе. А час летить, немов швидкісний потяг.
І згодом усвідомлюєш: єдина людина, яка буде з тобою завжди — це ти.
Тож привчайся до світлого.
Привчай себе до доброзичливості.
До поваги.
До тепла, щирості, до людей, у яких чисті наміри.
До вірності, чесності, глибини почуттів.
Навчайся бути бережним до себе.
Щоб ніхто більше не смів заходити у твій внутрішній світ із брудом на душі.
Бо твій справжній дім — це ти сам.
А він гідний найкращого.
З мережі.
