Автор: Taras

Запитання по Традиціям з журналу АА Грейпвайн
Ці питання були надруковані в журналі « Грейпвайн» у серії матеріалів, присвячених Дванадцяти Традиціям, що розпочалася з листопаду 1969р.

Уперше ці питання були надруковані в журналі “АА Грейпвайн” у зв’язку з публікацією серії матеріалів, присвячених Дванадцяти Традиціям, що почалася з листопаду 1969 року і закінчилася у вересні 1971. І хоча споконвічно ці питання призначалися переважно для індивідуальної роботи, з тих пір багато груп АА стали застосовувати їх як основу для більш широкого обговорення.
Застосовуйте ці принципи…
Традиція перша: Наше загальне благополуччя повинне стояти на першому місці – від єдності АА залежить особисте видужання.
Чи є я у своїй групі людиною, що намагається згладити кути, примирити, покружити, об’єднати людей?
Чи я той, хто сіяє розбрати?
А як щодо пліток і копання в само аналізах інших членів АА?
Чи миротворець я? Чи ж під пригожими приводами, типу “винятково
обговорення заради”, я раз у раз затіваю суперечки?
Чи поблажливий я до тих, хто “гладить мене проти вовни”, чи ж я різань з ними?
Чи виступаю я з зауваженнями в дусі суперництва, наприклад, порівнюючи одну групу з інший, чи протиставляючи АА в одному місці АА в іншому?
Чи не шлангую я від деяких заходів АА, вважаючи, що я як би вище того, щоб займатися тими чи іншими справами?
Чи володію я інформацією про АА в цілому? Чи підтримую я всіма доступними мені способами наше Товариство в цілому, чи ж тільки ті його частини, що мені зрозумілі і які я схвалюю?
Чи тактовний я стосовно членів АА в тім же ступені, у якій мені хочеться, щоб вони були тактовні з мною?
Чи не маю я властивості просторікувати про любов, одночасно з цим потураючи і потай виправдуючи поводження, сповнене ворожнечі?
Чи ходжу я на достатню кількість зібрань АА, і чи читаю в достатньому обсязі нашу літературу для того, щоб мої зв’язки з Товариством були дійсно гарними?
Чи всі, що в мені є, як гарне, так і погане, я розділяю з АА, як приймаючи, так і роблячи допомогу товаришам?

Традиція Друга: У справах нашої групи є лише один вищий авторитет – це люблячий Бог, яким він може виражати Себе в нашій груповій свідомості. Наші лідери усього лише убрані довірою виконавці – вони не керують.
Чи займаюся я чи критикою довіряю і підтримую посадових осіб своєї групи, комітети АА, працівників обслуговування, новачків, ветеранів?
Чи можна мені абсолютно довіряти, навіть під секретом, виконання доручень, зв’язаних із Дванадцятим Кроком АА, чи виконання інших відповідальних доручень АА?
Виконуючи доручення Товариства АА, чи шукаю я собі визнання? Чи очікую похвал за свої ідеї?
Чи належний я під час дискусій на групі рятувати своє обличчя, чи ж я здатний по-доброму уступити груповій свідомості і з задоволенням працювати в відповідності з його рішеннями?
Хоча на моєму рахунку вже кілька років тверезості, чи продовжую я охоче виконувати свою частку важкої чи неприємної роботи в АА?
Під час своїх виступів на групах чи не просторікую я про такі речі, про яких маю лише слабке представлення й у який я недосвідчений?

Традиція Третя: Єдина умова для членства в АА – це бажання кинути пити.
У своїх думках чи не оцінюю я заздалегідь нових членів АА як відомих невдах?
Є чи такі алкоголіки, яких я потай не хотів би бачити на своїй групі?
Чи не намагаюся я судити, чи щирий новачок, чи ж його бажання кинути пити –
суцільна “липа”?
Чи дозволяю я мовним чи релігійної (атеїстичним), національним чи расовим, освітнім, віковим і іншим подібним до проблем заважати мені доносити наші ідеї?
Чи не занадто мене вражають помітні люди (лікар, священик, що був ув’язнений)? Чи ж я можу просто і природно спілкуватися з новим членом АА, як із ще однією хворою людиною, таким же, як і інші з нас?
Коли комусь з, що прийшли на збори необхідна чи допомога інформація (навіть якщо він не може попросити про їх уголос), чи дійсне мені не важливо то, чим він заробляє собі на життя, де він живе, яке його сімейне положення? Як довго він ходив в АА до цього, у чому суть інших його проблем?

Традиція Четверта: Кожна група повинна бути цілком самостійної, за виключенням справ, що торкають інші чи групи АА в цілому.
Чи наполягаю я на тім, що існує тільки кілька вірних шляхів
організації роботи АА?
Чи завжди моя група візьме до уваги благополуччя іншого АА?
Прилеглих груп? Одинаків на Алясці? Інтернаціоналістів, що пливуть за багато миль від порту? Групи в Римі, чи в Эль-Сальводоре?
Чи не намагаюся я придушити інших членів АА, якщо їхнє поводження відрізняється від мого, чи ж я учуся на їхньому досвіді?
Чи завжди я враховую, що для сторонніх, котрі знають про миємо членстві в АА, я можу до деякої міри представляти все наше гаряче улюблене Товариство?
Чи готовий я допомогти новачку зробити усе, що в його силах (а не в моїх), щоб залишитися тверезим?
Чи поділяюся я своїми знаннями про інструменти АА з іншими членами, що, можливо, про їх ще не чули?
Традиція П’ята: У кожної групи є лише одна головна мета – донести наші ідеї до тих, алкоголіків, що усе ще страждають.
Чи не користався я коли-небудь, відмовкою, заявляючи: “Я не є групою, а тому, та чи інша Традиція до мене не застосовна?
Чи прагну я твердо пояснити новачку, чим обмежується роби в АА допомога, навіть якщо він безумно на мене образиться за те, що я не дав йому в борг?
Чи не приставав я сьогодні до кого-небудь із членів АА з проханням про якомусь особливій чи послузі тільки через те, що він мій товариш алкоголік?
Чи готовий я робити Дванадцятий Крок з новачком, незалежно від того, ким той є, і що я з цього буду мати?
Чи допомагаю я своїй групі усім, чим можу, виконувати її першочергову задачу?
Чи пам’ятаю я про те, що і старожили АА також можуть бути алкоголіками, що усе ще страждають? Чи намагаюся я як допомагати їм, так і учитися в них?

Традиція Шоста: Групі АА ніколи не слід підтримувати, чи фінансувати надавати ім’я АА для використання якої-небудь родинної чи організації сторонньої компанії, щоб проблеми, зв’язані з грошима, власність і престижем, не відволікали нас від нашої головної мети.
Чи випливає мені разом з товаришами по групі піти і роздобути грошей на те, щоб фінансово забезпечити кілька ліжок АА в нашій місцевій лікарні?
Чи добре для групи орендувати маленьке приміщення?
Чи усі відповідальні обличчя і члени нашого місцевого клуба АА знайомі з “Рекомендаціями для клубів” (які можна безкоштовно одержати в GSO)?
Чи випливає секретарю нашої групи служити в консультативному комітеті з проблемам алкоголізму при місцевій адміністрації?
Деякі алкоголіки залишилися б в АА тільки в тому випадку, якби в групи був чи телевізор кімната для гри в карти. Якщо це те, що потрібно для повідомлення до них наших ідей, чи випливає нам мати ці засоби?
Традиція Сьома: Кожній групі АА варто цілком спиратися на власні сили, відмовляючись від допомоги ззовні.
А тепер, якщо чесно, чи роблю я усе, що в моїх силах, щоб допомогти АА (моєї групі, місцевій службі, центральному офісу) залишатися цілком самостійними? Чи можу я покласти в капелюх небагато більше грошей від імені новачка, що ще не може собі цього дозволити? А яким я був щедрим на частування в барі?
Чи належний журнал “Грейпвайн” продавати місце для реклами книжковим видавництвам чи фармацевтичним компаніям для того, щоб дістати великий прибуток і перетворитися в більш об’ємний, більш барвистий і більш дешевий журнал?
Якщо коли-небудь, случиться так, що центральний офіс АА залишиться без засобів, чи не буде правильним дозволити уряду фінансувати групи АА в лікарнях і в’язницях?
Що є більш важливим: зібрати неабиякі кошти на АА від кількох людей, чи ж меншу суму, але в який були би внески більшого кількості членів АА?
Чи є в АА звіт скарбника групи незначною справою? А що по цьому приводу думає сам скарбник?
На скількох важливо для мого зцілення випробувати почуття самоповаги, а не відчуття того, що я завжди чимось зобов’язаний за зроблене мені милосердя?

Традиція Восьма: Анонімні Алкоголіки повинні завжди залишатися непрофесійним об’єднанням, однак наші служби можуть наймати працівників, у яких є наявність визначена кваліфікація.”
Чи точно моє власне поводження відповідає Традиціям? Якщо ні, то що в ньому варто змінити?
Коли я дратуюся з приводу якоїсь із Традицій, то чи усвідомлюю, яким образом це може відбитися на інших?
Чи не намагаюся я іноді одержати деяку винагороду – нехай навіть не в грошах – за свої особисті зусилля в АА?
Чи не намагаюся я виступати в АА як фахівець з алкоголізму? По методах видужання? По медицині? По соціології? По самому АА? По психології? По духовним питанням? Чи, так допоможе мені Господь, навіть по смиренності?
Чи намагаюся я зрозуміти, чим займаються оплачувані співробітники в АА? Чим займаються працівники інших організацій, що вирішують проблеми алкоголізму? Ясно чи я бачу різницю між тими й іншими?
За моє життя в АА чи мав я досвід, що міг би проілюструвати мудрість цієї традиції.
Чи досить я приділяв увагу книзі “Дванадцять Кроків і Дванадцять Традицій”? Брошурі “Традиції АА – як вони вироблялися”?

Традиція Дев’ята: Співдружності АА ніколи не слід обзаводитися твердої системою керування; однак ми можемо створювати чи служби комітети, безпосередньо підлеглі тим, кого вони обслуговують.
Чи не намагаюся я усе ще заправляти справами в АА?
Чи не викликають у мені опір формальні сторони АА через те, що вони лякають мене своєї як би авторитарністю?
Чи досить я дозрів, щоб розуміти і використовувати всі складові частини програми АА з почуттям особистої відповідальності, навіть якщо мене ніхто не змушує це робити?
Чи відпрацьовую я терпіння і смиренність при виконанні будь-якої справи в АА, за яке би не взявся?
Чи думаю я про усіх тих, перед ким несу відповідальність при виконанні будь-якого доручення в АА?
Чому власні Статут і Положення не потрібні кожній групі?
Чи навчився я, коли настає термін, гідно іти з посади, займаної мною в АА (що йде мені ж на користь)?
Яке відношення ротація посадових осіб в АА має до анонімності? До смиренності?

Традиція Десята: Співдружність Анонімних Алкоголіків не дотримує
якої-небудь думки з питань, що не відноситься до його діяльності – тому ім’я АА не слід утягувати в які-небудь суспільні суперечки.
Чи не давав я коли-небудь, зрозуміти, що в АА справді існує “думка” по приводу антабуса, транквілізаторів, лікарів психіатрів, церков, лікарень, в’язниць?
Федеральної чи місцевої влади? Легалізації наркотиків? Порядків продажу алкоголю? Ал-Анона й Алатіну?
Чи можу я чесно поділитися своїм особистим досвідом по кожній з цих тем, не створюючи при цьому враження, що висловлюю “думку усього АА”?
Що в історії АА дало поштовх виникненню цієї Традиції?
Чи був у мене самого подібний досвід за час перебування в АА?
В що перетворилася б АА без цієї Традиції? Де б зараз виявився я сам?
Чи не порушую я цю чи якусь іншу, що доповнює її, Традицію в схованої чи формі неусвідомлена?
Яким образом я можу виявляти дух цієї Традиції у своєму особистому житті поза А.А?
Усередині АА?

Традиція Одинадцята: Наша політика у взаєминах із громадськістю
грунтується на привабливості наших ідей, а не на пропаганді; ми завжди
повинні зберігати анонімність у всіх наших контактах із пресою , радіо і кіно.
Чи не намагаюся я часом пропагувати АА так наполегливо і фанатично, що наше
Товариство починає виглядати непривабливим?
Чи завжди я обережний у збереженні секретів, довірених мені як члену АА?
Чи акуратний я у вживанні прізвищ членів АА навіть у межах Товариства?
Чи викладаюся я того, що є що зцілився чи видужує алкоголіком?
На що стало б схоже АА, якби ми не керувалися ідеями Одинадцятої
Традиції? Де б я тоді очутився?
Чи досить притягальний мій тверезий спосіб життя в АА, щоб хворий алкоголізмом теж захотів якісно змінити своє життя?

Традиція Дванадцята: Анонімність – духовна основа всіх наших Традицій, постійно нагадує нам про те, що головним є принципи, а не особистість.
Чим для мене гарна ідея необхідності ставити загальне благополуччя всіх членів
АА вище особистого? Що відбулося б із мною самим, якби АА перестало існувати як ціле?
Коли я не довіряю нині діючим що служить АА, чиєю владою мені хотілося б направити їх на шлях щирий?
Не маю на увазі чи я своїми чи висловленнями зауваженнями про інші члени АА, що вимоги до членства в АА складаються не тільки в бажанні залишатися тверезим?
Чи не намагався я підігнати яку-небудь групу АА під свої стандарти, а не під її власні?
Чи несу я особисту відповідальність, за надання допомоги групі АА у виконанні її першочергової задачі? У чому складається мій внесок у цю справу?
Чи відбиває моє поводження Шосту чи Традицію же суперечить їй?
Чи роблю я усі від мене залежне, щоб підтримувати АА фінансово? Коли я останній раз купував нашу літературу?
Чи не скаржуся я з приводу поводження окремих членів АА, особливо, якщо їх роботу в АА оплачують? З чого це я став таким розумником?
Чи виконую я усе, що мені доручають в АА, таким чином, щоб внутрішньо задовольнити навіть власну совість? Ой чи?
Чи завжди мої висловлення виражають зміст Десятої Традиції, чи ж я є знахідкою для тих, хто критикує АА?
Чи випливає мені в приватній бесіді тримати своє членство в АА в таємниці, чи розкрити його, коли це може допомогти іншому алкоголіку (а значить і мені самому)? Чи є мій особистий образ Анонімного Алкоголіка привабливим настільки, що інші п’яниці захотіли б стати такими ж?
Яка моя дійсна значимість серед більш ніж мільйонної армії Анонімних Алкоголіків?
THE AA GRAPEVINE INC., PO BOX 1980, GRAND CENTRAL STATION, NEW YORK, NY
10163-1980