Категорія: Що мені дало АА

0 2
Posted in Із за-кордону ЗМІ ЗМІ про АА Форум Читальня Що мені дало АА

Кращі радіоверсії від АА

0 31
Posted in Історії виздоровлення Ал-Анон Програма АА Споріднені Спільноти Тексти АА Читальня Що мені дало АА

Лист жінці, яка можливо, зловживає алкоголем…

Якби я жила по сусідству з тобою і бачила, як ти безуспішно борешся з своєю хворобливою пристрастю, то, розмовляючи з тобою час від часу, коли вже тобі не уникнути розмови, я не посміла б розповісти все те, що скажу зараз. Та і ти не дозволила б мені це зробити, через страх переді мною. Ти б подумала, що я змовившись зі всім світом проти тебе, і зненавиділа б мене за те, що я здогадуюся про твою таємну агонію.
   Якби ми заглянули один одному у вічі, я не змогла б дати тобі зрозуміти, що я тобі симпатизую. Я не змогла б сказати, що я не знаходжу в тобі нічого, що б заслуговувало на презирство або насмішки, нічого, що давало б мотив зайнятися повчаннями. Ти б не дозволила мені торкнутися в розмові твоєї фатальної недуги. Ми б обидвоє зробили вигляд, що його не існує.
   Тому я вимушена писати тобі. Я пишу тобі цей лист, який ти знайдеш в надійному місці, заховаєш від сім’ї і потім прочитаєш.
Нас з тобою пов’язує те, що ми обидвоє знаємо, скільки сильно в глибині душі ти стурбована пристрастю до спиртного. Справа не у віці – ти можеш бути студенткою, молодою матір’ю, що викликає захоплення фахівцем, дружиною найвідомішої в своєму місті людини або статечною бабусею. Ти можеш бути дуже товариською людиною і бути “душею компанії” або ж бути наляканою, відчувати свою неповноцінність маленької людини, яка, перш ніж зробити щонайменший крок повинна випити “для хоробрості”.
   Можливо, ти регулярно п’єш вже протягом декількох місяців або років. І ти обурюєшся і гаряче заперечуєш, якщо хто-небудь називає тебе алкоголіком, хоча таємно ти вже сама починаєш про це замислюватися. У такому разі я можу сказати, що якщо ти вже не контролюєш кількість випитого, якщо ти п’єш більше, ніж можеш, то, можливо, ти — алкоголік. Це значить, що ти — людина, уражена стрімко прогресуючою хворобою, яка все звужує і звужує твій світ, поки вже нічого іншого не хочеться і ніщо не важливе, окрім алкоголю.
   Будучи жінкою, ти особливо ретельно приховуєш свою пристрасть до алкоголю від оточуючих і навіть від самої себе. Можливо, що тобі це вдається, і поки що ніхто не здогадується про те, що ти взагалі п’єш, оскільки ти не насмілюєшся випити на публіці навіть один келих вина, знаючи, що вже не зупинишся після цієї першої чарки. Може, ти — “домашня п’яниця”. І, можливо, якраз у цей момент я слідую за тобою в твою кімнату, де ти збираєшся прикластися до пляшки, захованої в білизні або в простій на вигляд коробці від капелюха на верхній полиці. Цілком можливо, що твоя сім’я не здогадується про причину твоїх частих “головних болів”.
   З другого боку, ти можеш виявитися однією з тих непоказних фігур, що постійно тиняються по ресторанах та барах. Можливо, ти постійно отруюєш життя своїм сусідам або ж відома всьому місту як скандальна особа. Твоя сім’я вже перестала покривати тебе у всьому, і навіть твої діти не прагнуть придумати виправдання для твоєї поведінки. А може бути, ти вже втратила сім’ю, тому що не змогла справитися з своєю тягою до алкоголю.
   Незалежно від того, на якій стадії ти зараз знаходишся, це послання несе тобі надію. Тебе не повинні торкнутися ні вина, ні ганьба. Ти не заслужила всіх цих лицемірних повчань і гнітючих звинувачень, які обрушують на тебе оточуючі: “якби ти любила нас, то ти припинила б пити”, “ти думаєш тільки про себе”, “тобі повинно бути соромно, що ти з своєю освітою і можливостями докотилася до такого”. Ти зовсім не егоїстичне, аморальне чудовисько. Все зовсім не так. Ти — серйозно хвора жінка.
   Усвідомивши це, ти повинна позбавитися відчуття вини. Визнавши себе за алкоголіка, ти більше не заслуговуєш ні засудження, ні покарання (якщо не вважати, що ти сама себе вже достатньо покарала). Ти повинна лише зрозуміти, що хвора, і ця хвороба надзвичайно небезпечна. Вона здатна знищити все навколо, якщо не зупинити її розвиток, вона може погубити розум і тіло своєї жертви. Але в захворюванні алкоголізмом не більше твоєї “вини”, ніж якби ти захворіла свиним грипом або діабетом. Якщо ти — алкоголік, то алкоголь — отрута для тебе.
   Алкоголізм приносить невимовні муки не тільки тобі одній. Так само, як ти, багато тисяч жінок знаходяться на ранніх або пізніх стадіях деградації. З 65 мільйонів людей, споживаючих спиртне в США, більше чотирьох мільйонів випробовують різні проблеми, пов’язані з випивкою. Серед них приблизно 650 тисяч жінок. Важко визначити їх точну кількість, оскільки жінки, особливо домогосподарки, набагато краще за чоловіків уміють приховувати свій стан, і якийсь час це їм вдається. Але жінка-алкоголік страждає сильніше за чоловіка, в психічних і фізичних відносинах її організм складніший і чутливіший. Їй важче переносити презирство, яке вона випробовує сама до себе, вона гостріша відчуває те клеймо ганьби, якою неосвічене суспільство все ще клеймить алкоголізм. Я упевнена, що це все ти знаєш і без мене. Всім серцем мені б хотілося, щоб ці міркування торкалися тебе лише теоретично, але я знаю, що це не так.
   Бровада, яка допомагає чоловікам-алкоголікам ізолюватися від оточуючого, приходить до жінок тільки тоді, коли їх справжнє “я” майже зовсім вбиває. Мені часто доводилося чути від жінок-алкоголіків такі слова: “Усередині мене все мертве. Мені вже нічим не допомогти.”
   В більшості випадків жінкам важче признатися навіть самим собі, що вони – алкоголіки. Проте, таке визнання — це перший крок на шляху до тверезості і розсудливості. Якщо ти ще не зробила цей крок, дозволь мені допомогти тобі зробити цей крок сьогодні. Якщо ти визнаєш, що те постійне відчуття внутрішньої паніки і пустки є симптомом алкоголізму, значить тобі можна допомогти.
   Я пишу цей лист тобі для того, щоб сказати, що, не дивлячись на твою серйозну хворобу, ти можеш бути “такою як всі” і вести нормальне життя. На справді ти знайдеш, що порівняно із звичайним способом життя, це нове життя набагато Щасливіше. Ти ніколи не повернешся до того життя, яким ти жила до того, як захворіла алкоголізмом. Те життя було не так вже й хороше; ти намагалася позбутися розчарування і відчаю за допомогою випивки. Життя, про яке я намагаюся розповісти тобі, є іншою стороною людського досвіду. Ти можеш знайти, що воно якраз таке, яке призначалося Богом, коли Він створював тебе.
   * У 2020 році число членів Анонімних Алкоголіків перевищило 2 000 000. Третю частину членів складають жінки.

   Я маю на увазі Спільноту Анонімних Алкоголіків. Вона врятувала від пияцтва три мильйони* чоловіків та жінок, що зневірилися, потерпіли поразку, і повернула їх до нормального життя. Якщо ти володієш достатнім бажанням і покорою, щоб ця Спільнота допомогло тобі, то вона не тільки зробить так, що твій сьогоднішній ковток спиртного виявиться останнім в твоєму житті, але і покаже тобі новий спосіб життя, який дуже хороший і приносить користь всім оточуючим.
   Широка публіка погано уявляє, як працює Спільнота АА, і фактично ніхто не може пояснити це на прийнятному інтелектуальному рівні. Але численні плоди діяльності АА. очевидні.
   Визнавши перед собою безсилля перед алкоголем і щиро бажаючи допомоги, ти звертаєшся до сили, могутнішої, ніж ти, щоб вона керувала твоїм життям. При поверхневому погляді здається, що це не так вже багато, але на глибокому емоційному рівні, тому самому, де і народжується це прохання, та ще будучи підкріплена всіма перенесеними стражданнями, вивільняється так величезна сила, з якою ти не стикалася ніколи.  Присутність цієї сили відчувається сильніше, ніж тяга до алкоголю, яка переважала до цього моменту, затуляючи собою сім’ю, пошана до себе і навіть інстинкт самозбереження. Члени АА намагатимуться пояснити свої відчуття; втім, його і не потрібно пояснювати, результати говорять самі за себе. Ніхто не знає, як це діє, але це діє!
   Тепер трохи поговоримо про тебе. Почнемо з того, як ти стала алкоголіком. Звичайно ж не тому, що ти вже така пропаща і жалюгідна. Дослідження у області медицини і психіатрії виявили, що багато людей впали у пияцтво через різні емоційні складнощі. Я знаю двох жінок, які стали алкоголіками, тому що вони втратили своїх дітей. Знаю багатьох інших, які почали пити після того, як їх зрадили чоловіки. У своїй більшості алкоголіки — це ідеалісти і люди, прагнучі до досконалості. Вони чекають, що доб’ються в своєму житті неймовірних успіхів; не досягнувши тих ідеалів, до яких вони прагнули, вони не можуть справитися з розчаруванням. У алкоголіків дуже ранима совість, хоча розхожа думка стверджує зворотнє. Вони так глибоко все переживають, що не можуть переносити стресів і хвилювань. Все це і штовхає їх до надмірної випивки.
    Емоційні конфлікти для надчутливих осіб настільки нестерпні, що вони шукають порятунку в повному забутті. У деяких алкоголіків відчуття власної неповноцінності, що з’явилося ще в дитинстві, створює компенсуючий механізм, що породжує егоїзм, ненаситне прагнення до похвал і успіху і постійну незадоволеність тим, що є. Сильно розвинений жіночий егоїзм вимагає лестощів, потурання всім капризам, а іноді постійних романтичних захоплень. Розчарувавшись в своєму надмірному прагненні, до всього найкращого, така жінка іноді захоплюється брехливими ілюзіями алкоголю, цього безсердечного брехуна.
   Така емоційна напруга в поєднанні з алергією до алкоголю неминуче призводить алкоголіка до краху. Люди п’ють, тому що вони нещасні; вони нещасні, тому що вони п’ють — потрапивши в це згубне коло, через деякийсь час вже не відрізнити, де причина, а де наслідки. Шлях позбавлення від цієї нескінченної муки повинен включати лікування як від психологічної прихильності до алкоголю, так і від фізичних наслідків хвороби. Психіатрія і медицина співпрацювали при лікуванні тисяч алкоголіків і добилися деяких успіхів. Проте, що стосується тривалого ефекту такого лікування, то тут результати розчаровують. Алкоголіків називають “горем медицини”, оскільки дуже часто лікар знає, що ось це виснажене, схильне до самознищення тіло, над відновленням якого він працює, повернеться до нього через пару місяців в такому ж, якщо не в гіршому, стані.
   У той же самий час підозрілі результати Анонімних Алкоголіків невизначено високі. В деяких випадках все на рідкість просто. Вичерпавши всі свої сили, алкоголіки звертаються за допомогою в Спільноти Анонімних Алкоголіків і з цього дня більше не торкаються до спиртного. В деяких випадках вони протягом декількох місяців то намагаються виконувати програму, то кидають її. Я знаю одну молоду жінку, яка от так прагнула кинути пити протягом трьох років. Навіть деякі члени АА, які допомагали їй, були переконані в успіху. Та й вона сама уперто вірила, що зможе кинути пити. Минулого тижня я побував на вечірці, присвяченому восьмій річниці з того дня, коли вона кинула пити остаточно, і бачив, як вона задуває свічки на святковому торті. (з нагоди річниці тверезості, більшість називають це “Другим днем народження”, та й святкують у колі виздоровлюючих  – прим. автора)
   Як же вона змінилася з тих пір, коли стільки років безуспішно боролася з алкоголем! Вона почала пити, коли їй було 19 років. Коли вона вперше почула про АА, вона вже пила протягом 8 років. Вона настільки опустилася, що її сім’я врешті-решт відмовилася допомагати їй. У 27 років вона виглядала на всі 40 — товста, неохайна і плаксива. Дивлячись сьогодні на цю високу струнку молоду жінку в нарядному білому платті, що задуває свічки на святковому торті, важко повірити, що це та сама розпатлана товстуха, яка випила свою останню чарку спиртного вісім років тому. Вона недавно вийшла заміж за чудового солідного чоловіка, який чудово її розуміє і захоплюється нею. Вони говорять, що, при всіх вимушених обмеженнях, у них найкращий шлюб, і я повинен сказати, що це схоже на правду.
   Одним з чудес, які творить Спільнота АА, є зміна фізичного вигляду людини, разом із зміною емоційного світу і образу мислення. Здається, що обновляються просто всі клітки людського тіла, і міняється все, від зовнішнього вигляду і аж до волосся. Ті жінки, що опустилися, давно перестали стежити за собою, – зараз піклуються про свою зовнішність, тому що, як сказала одна з них: “Бог, схоже, створив мій портрет заново”.
   Я не перебільшую, коли говорю, що члени А.А. щасливі більшою мірою, ніж звичні люди. Серед всіх людей на землі, кого я коли-небудь зустрічав, ті, хто зумів вибратися з трясовини пияцтва, самі життєрадісні. Їм чужі нудьга і байдужість, і всі явища життя стали для них значущишими. Чи віриться тобі зараз, що ти могла б бути так безмежно щаслива без допомоги алкоголю? З часом слово “щаслива” знайде для тебе нове значення.
   Якщо постояти біля дверей кімнати, де проходять збори Анонімних Алкоголіків, “то частіше всього звідти почуєш, сміх. Так по-доброму сміятися можуть тільки люди, які довгі роки ходили по краю прірви, а зараз звільнилися від страху і знайшли свободу. Коротше кажучи, це сміх людей, які відчувають контакт з Богом і відчувають себе у безпеці.
   Це складає основу Спільноти Анонімних Алкоголіків. І цей факт представляється неймовірним у всьому світі, мешканці якого звичайно не ризикують покладатися на Бога в повсякденному житті. Члени А.А. говорять, що отримання тверезості залежить всього лише від одного — бажання. Це, наприклад, бажання визнати, що твоє життя стало некерованим, що ти безсила перед алкоголем. А потім це бажання доручити свою волю і саме життя Богу, як ти розумієш Його. Таке бажання з’являється зовсім не відразу. Воно приходить лише тоді, коли в своїй безпорадності ти дійшла до межі. Це момент, коли “людська нестриманість дає можливість Богу надати допомогу”.
   Ти не відразу зрозумієш, що твій відчайдушний крик про допомогу — це молитва. Це відбудеться лише тоді, коли вона буде почута.
Як приклад я хочу розповісти тобі, як прийшла в А.А. одна моя подруга, назвемо її Нора, хоча її звуть по-іншому. А.А. забезпечує повну анонімність, і в цьому немає потреби сумніватися. Нора росла в неблагополучній сім’ї і була неблагополучною дитиною. На її частку випало не так вже багато хорошого, і вона не вірила в успіх”. Вона росла, і приходили одне нещастя за іншим, а Нора прагнула забутися за допомогою алкоголю.
    Перший раз в своєму житті вона відчула щастя, і цим щастям була любов, яку вона з чоловіком відчували один до одного. Проте незабаром після заміжжя Нора зрозуміла, що вона – алкоголік. До заміжжя вона вважала, що п’є тому, що нещасна, але і зараз, знайшовши щастя, вона не могла зупинитися. Вона робила все можливе, щоб приховати правду від чоловіка. Але прагнення до випивки стало так некерованим, що тільки він виходив за двері рано вранці, як Нора тут же пропускала декілька стаканів. (Алкоголіки п’ють швидше простих смертних). Майже цілими днями вона лежала в ліжку і мучилася ненавистю до себе. Коли від випитого алкоголю у неї розколювалася голова, вона прикладала лід, але варто було чоловіку повернутися додому, як Нора швиденько зсовувала льодовий компрес на щоку, кажучи. що у неї болять зуби.
   З часом він, звичайно, взнав правду. Він благав її дати обіцянку не торкатися до алкоголю, і Нора палко обіцяла. Але знову залишившись одна, вона не змогла втриматися. Чоловік допоміг звернутися до лікарів, але це не принесло результатів. Вона неодноразово проходила курс лікування в санаторіях, і знову безуспішно.
   Нора розповіла мені цю історію кілька днів тому, коли ми їхали на збори А.А., яке відбувається у нашій окружній в’язниці. Тоді вона сказала; “Я ніколи не сиділа у в’язниці, але я добре знаю, що таке одиночна камера. Алкоголік споруджує тюремні грати в своїй свідомості. Він так і живе за цими гратами, як в одиночці.”
   Цей кошмар продовжувався для Нори багато років без щонайменшого проблиску надії. Одного разу, ведучи машину, вона потрапила в аварію. Лікарі сказали її чоловіку, що вона швидше за все помре. До загального здивування, вона видужала, але для Нори це було ще одним свідченням її трагічного невезіння, настільки їй спротивилося життя.
   По дорозі додому з лікарні чоловік сказав Норі, що збирається відправити її в пансіонат для хронічних алкоголіків. Нора сказала, що цьому не опиратиметься, оскільки вона дуже любила чоловіка, щоб продовжувати мучити його день за днем.
Вдома її зразу ж поклали у ліжко, і того дня вперше всередині себе вона звернулася до Бога про допомогу. “Якщо Ти чуєш мене, то допоможи мені”, – ось все, що вона сказала. Потім Нора заснула ненадовго, а коли прокинулася, то попросила чоловіка покликати доктора. Чоловік запитав: “Якого з них, дорога?” — оскільки в її безладному житті перевага віддавалася то одним, то іншим. Вона назвала перше ім’я, яке прийшло їй в голову, це був доктор, якого вона не бачила вже декілька років.
   Через півгодини він був біля її ліжка. З тих пір коли він безуспішно намагався вилікувати Нору, він цікавився Спільнотою АА. Він негайно подзвонив в місцевий осередок АА, і за годину до Нори приїхала жінка — член Спільноти.
   З тих пір Нора не торкається до спиртного. Вона упевнена, що її молитва була почута, і саме вона привела до такого вдалого результату. Зараз Нора — красива жінка з м’яким характером, вона щаслива і вільна. Вона позбулася минулого страху, відчуття невпевненості в собі і від нав’язливої думки про те, що народилася “нещасливою”. У неї з’явився інтерес до життя і бажання діяти, але вона ніколи не забуває про те, що вона доручила себе і своє життя Божій волі. Вона пам’ятає, що вона — невиліковний алкоголік, і достатньо однієї чарки спиртного, щоб все зникло у тьмі. Нора сказала мені, що кожний вечір перед сном вона звертається до Бога із словами: “Спасибі, Господи, за те, що ти допоміг мені сьогодні залишитися тверезою”.
   Для того, щоб продемонструвати, наскільки сильну алергію викликає алкоголь у деяких людей, я хочу розповісти історію однієї немолодої жінки. Вона (назвемо її Джейн) вперше доторкнулася до спиртного, коли їй було 59 років. Це відбулося під час гри в бридж з її новими сусідами. Всі гості обмежилися одним або двома стаканами ябучного пуншу, але Джейн все здавалося мало. Взагалі, ще до того, як вечірка почалася, господиня будинку пригостила її декількома коктейлями, оскільки їй видалося забавним, що ця невисока, поважна, немолода жінка несподівано так жадібно накинулася на алкоголь. На той час, коли подзвонив Джим, чоловік Джейн, вона вже поводилася досить шумно і починала докучати оточуючим.
   Джим відвів її додому, уклав у ліжко, і вона зразу ж заснула. Але перед тим, як зануритися у сон, вона сказала: “Джим, ми упустили найкраще, що є в цьому житті. Завтра я приготую тобі пару дивних коктейлів”.
   На наступний ранок Джейн рішуче попрямувала в магазин і купила пляшку пшеничної горілки. Вона мала намір випити лише одну чарку виключно в лікувальній меті, а інше залишити для коктейлів, щоб показати Джиму, що вони втратили. Але вслід за першою чаркою Джейн випила всю пляшку. Вона виявилася остаточно зформованим алкоголіком, що чекав лише першого ковтка, щоб пуститися у запій.
   З цього дня випивка стала постійною проблемою для Джейн, вона абсолютно втратила контроль над собою. Що трапилося з цією невисокого зросту домогосподаркою здавалося жахливо дивним. Але менш ніж через місяць подружжя зрозуміло, що Джейн потрапила в серйозну біду. Її сини не могли повірити, в те, що трапилося, настільки це виглядало неймовірним. Але щодо її алкоголізму вже не могло бути сумнівів, оскільки її вже більше ніщо не цікавило, окрім літр випивки, що став денною нормою. За Джейн молився її пастор; її невістки ховали від неї внуків; її доктор дав їй ліки (антабус), що знижують потребу в алкоголі. Але ці ліки трохи не привели її до смерті, бо не дивлячись на попередження, вона випила спиртне зразу ж після вживання препарату.
   Цей кошмар продовжувався шість років. Коли Джейн не могла одержати гроші ніяким іншим способом, то йшла на вулицю просити милостиню. Вона продала свій одяг, крала речі чоловіка, і навіть влаштувалася на роботу прибиральницею в питущому закладі, щоб мати нагоду випити. Вона опустилася до самого дна, коли її забрала поліція за хуліганство у п’яному стані. Потім вона сама прийшла на збори в Спільноти АА. Це стало початком повернення до нормального життя.
   Збори Анонімних Алкоголіків завжди справляють приголомшливе враження навіть на людей, зовсім не схильних до пияцтва, таких, як я, наприклад. Перш за все тебе вразить неформальне спілкування. Ти побачиш серед присутніх самих різних людей, і всі вони, за винятком тих, що прийшли вперше, розмовляють і сміються… Єдиною відмінною рисою цієї групи є надзвичайна доброта і дружелюбність її членів. Складається відчуття, що ці люди подолали соромязливість, і поводяться так, як їм хочеться, не побоюючись оточуючих.
   Члени А.А. говорили мені, що вперше в житті вони відчули себе як вдома саме на таких зібраннях. І це зрозуміло, бо тут нікого не критикують і не обвинувачують і ніщо не шокує і не викликає огиду. На зборах панує повне взаєморозуміння, тому що всі присутні пройшли через одне і те ж чистилище.
   Цих людей не проведеш виправданнями, хитрощами і прийомами, до яких так часто вдаються алкоголіки. Ці люди достатньо побачили за своє життя, і добродушно розповідають про це. Після довгих років брехні і вивертів, спілкування з ними приносить величезне полегшення. Це так же хвилююче, як відкрити невідому расу, представники якої не знають, що таке підлість та гординя. Відчуваєш легкість серед цих людей, розмовляти з будь-яким з них — все одно що зустрітися з своїм другим «я». Ти усвідомлюєш, що можеш довіритися і відкрити перед ними свої хороші і погані сторони, не побоюючись звинувачень і не відчуваючи сорому.
   Збори будуються на простій основі. У Каліфорнії, наприклад, збори можуть проходити таким чином: спочатку зачитується розділ «Програма у дії» з “підручника” Анонімних Алкоголіків. У Львові, просте представлоення по колу. (тільки імена). Потім один з членів добровільно бере на себе обов’язки ведучого зібрання. Він може почати із слів: “Добрий вечір, друзі. Я (Федір, Василь, Петро) — алкоголік”. Трохи розказавши про себе, він вибирає і представляє виступаючих, які теж розказують про своє минуле. Кожний виступаючий говорить про те, яким він був раніше, яким став зараз і як він зміг цього досягти. Розповідь ведеться з граничною відвертістю і часто з неабиякою часткою гумору. Алкоголік, вперше присутній на зборах, звичайно відчуває полегшення, почувши, як всі ті жахи, про яких звичайно мовиться фарисейським шепотом, обговорюються цілком буденно і навіть із сміхом. Глибоко заховані відчуття і розкаяння совісті — все те, що ми лише з неймовірним болем визнаємо в собі, відступає і зникає як віск під дією цієї простої терапії.
   Коли я питаю у членів А.А., як вони можуть сміятися і жартувати над своїми минулими стражданнями, то чую у відповідь: “Розумієш, все це трапилося зовсім не зі мною, а з моїм заклятим ворогом”. Це і є якнайповніший розрив з своїм минулим, якого коли-небудь досягала будь-яка терапія. Минуле було суцільним ланцюгом похмілля, але коли воно йде з особистого життя, не залишається й сліду.
  На закінчення зібрання наступає момент мовчазної молитви; всі встають і разом читають молитву, звернену до Бога. Не думаю, що серед присутніх знайдеться хтось, кого все це не зворушить до глибини душі. Після цього всі п’ють каву з тістечками і розмовляють ще з годинку. Багато алкоголіків стали на узбіччі суспільства, і в А.А. у них з’являється сприятлива можливість знову знайти друзів і “бути серед своїх”.
    Збори А.А. проводяться щодня (у більшості великих міст як у ранкові, так і у вечірній години). Зазвичай на зібраннях більше чоловіків, а ніж жінок. Бувають також окремі збори для чоловіків, які відчувають себе вільніше у відсутність жінок, і збори тільки для жінок.
   Крім звичних місць зборів в багатьох містах існують клуби, де друзі можуть разом пообідати, зіграти в бридж, почитати журнали або просто поговорити (одне з улюблених занять алкоголіків, особливо після багатьох років недомовок). Алкоголіки, як правило, товариські люди, що глибоко переживають розрив нормальних відносин з оточуючими. Тепер вони довіряють іншим, і їм самим теж можна вірити.
   Алкоголізм — невиліковна хвороба. Той, хто нею страждає, вже ніколи не зможе пити просто “у свята”. Алергія до алкоголю зберігається впродовж всього життя, але, приєднавшись до Спільноти А.А., ти подолаєш цей страх. Тобі не потрібно буде ховатися від алкоголю або уникати суспільства тих, хто п’є в міру. Необхідно все життя остерігатися лише одного — першої чарки. Члени А.А – жартують: не “вип’єш першої чарки – не вип’єш і другої” – Цього можна досягнути, якщо зосередишся в першу чергу на сьогоденні. Анонімні Алкоголіки дорожать близькістю до Бога, і завдяки цій близькості численні проблеми, які інколи загрожували та руйнували буквально усі сфери життя, нині благополучно дозволені, і відновлення йде якби саме собою.
    Моя незнайома подруга, якщо дочитала до цього місця мого листа до тебе, то ти, напевно, відчула, що я зовсім не засуджую тебе. І ту любов, яку я випробовую до тебе, розділяють тисячі людей. Все, що від тебе потрібен зараз — це піти назустріч цій любові, вона чекає цього, щоб тобі допомогти. Ця допомога зовсім поряд, варто лише підняти телефонну трубку.
   Номер Анонімних Алкоголіків є в телефонній книзі, пошукай там на букву «А». Попроси яку-небудь жінку відвідати тебе. Немає потреби повідомляти кого-небудь про своє рішення. Коли вона прийде, тобі не потрібно буде розказувати їй що-небудь, що заподіює тобі біль, і взагалі не потрібно буде розказувати дуже багато. Вона знає про тебе більше, ніж ти сама, тому що вона пережила все те ж, що і ти, і навіть більше. Ця жінка повернулася до тверезості і нормального здорового життя, яке нею здавалася абсолютно недосяжний.
    Якщо що-небудь із сказаного тут тобі підходить, то, можливо, ти напишеш мені. А краще всього — знайди іншу жінку, яка цього потребує, і розкажи їй про все.

Posted in Події в Україні Програма АА Тексти АА Форум Читальня Що мені дало АА

Підсумок опитування учасників Програми АА

Підсумок опитування учасників Програми Анонімних Алкоголіків яке проводилося з 22.08.2020 по 22.09.2020 рр.

Цифри наведені у цьому звіті – не можна вважати офіційною статистикою АА, це лише опитування, яке показує приблизний стан сьогодення серед учасників АА України, для використання у роботі Структур АА.

В 2014 році більш як 6 000 членів АА взяти участь у вибірковому опитуванні. (при наявності більше як 115 000 груп АА та більше 2 млн. учасників АА.) Подивитися можна тут – Цікава статистика.

Станом на 1 січня 2020, – сайт www.aa.org.ua – говорить що маємо 130 груп АА.  Якщо припустити що в середньому у групі АА по Україні 10 – 15 осіб, то членів АА не більше 2000 осіб.
В опитуванні прийняли участь 99 осіб, що становить кращий показник зрізу від опитування GSO. GSO – такі опитування проводяться кожні 4 роки, починаючи з 1964 року.

Опитування повністю анонімне – жодних даних учасників не зберігалося!

Я вважаю, що дане опитування потрібна для визначення напрямків діяльності і сподіваюся, що буде служити лише для акцентування уваги та визначення пріоритету напрямків роботи Інформаційних структур АА України. А також це буде точкою відліку та можливість побачити розвиток через рік, 5 чи 10.

Щиро вдячний за участь усім учасникам опитування, – оскільки це дасть тверезому погляду нас на нас, їх на нас і нас на них…

Резюме:
Усім хто присвятив своїх дорогоцінних 3 хвилини – Дякую!
Ми разом, тепер маємо можливість побачити нас зі сторони.
Отже:
– Жінки або активніші або жінок в Українському АА таки більше аніж чоловіків.
– Сімейних більше від розлучених разом з не одруженими.
– До АА більшість учасників приходить у зрілому віці 31-40 років(43.3%) 41-50р.(32%)
– В опитуванні активно прийняли участь як з великим терміном тверезості так і початківці.
– Більшість з вищою освітою.
– Серед опитаних дуже широкий спектр діяльності – це підтверджеє, що алкоголізм не обирає. Що від алкоголізму ніхто не застрахований.
– Більшість 60% респондентів мають стабільну тверезість від моменту приходу до АА. Майже 20% – перевіряють себе, шляхом пірнання в алкогольне марення.
– Як довідалися про АА?
Більшість (в основному Кияни) вказали, що дізналися про АА у лікувальному закладі”- 33.7%.
*** P.S.- ліричний відступ
Відомо, що у Києві багато реабілітаційних центрів та профілактичних програм. Але я з цієї інформації роблю собі такий висновок, що інформаційні структури АА Києва активно співпрацюють з медичними установами. Встановлено інформаційних стендів (72 штуки!!!) із регулярним поновленням інформаційно-роздаткових матеріалів. Відповідно для встановлення стенду мусить бути погодження із керівництвом установи. А це не просто і не справа “одного дня”…
– 19.6% – Дізналися про АА, – від учасника АА.
– по 8.2% респондентів дізналися про АА від – друга не алкоголіка
– 6.2% з публікацій у ЗМІ та 6.2% – члена сім’ї не алкоголіка,
– соціальні мережі 7.2 %
– І дуже мені сумно, але лише 1 % дізналися про АА від священика.
– Рівно половина опитаних мають вищу освіту.(50%).
– Середня спеціальна – 17.3%.
– незакінчена вища 11.2%.
– Дві і більше вищих освіти 10.2%.
– Аспірантура – 2%.- 64.3%
– мають наставника(спонсора по Програмі АА).
– 35.7% не мають наставника(спонсора по Програмі АА)
– 79.6% наймані працівники.
– 20.4% приватні підприємці.
– 66.3% не звертаються до медиків, психологів після приходу до АА.
– 33.7% звертаються по допомогу психологів та медиків.
– 70.2% відвідують зібрання АА від 1 до 3-х разів у тиждень.
– 60.2% працює по Програмі АА проти 39.8% – які лише регулярно відвідують зібрання АА.
– 48% не мають підспонсорного. 34.7% – мають підспонсорного і 17.3% – відповіли що їм ще рано працювати з підспонсорним.
– 42.5% Київ та область. Приблизно порівну респондентів, що прийняли участь в опитуванні – Західний, Дніпровський та Південний.·
Дані наведені у цьому звіті – не можна вважати офіційною статистикою АА, це лише опитування, яке показує приблизний стан сьогодення серед учасників Програми АА, з похибкою 5-10%.

Щиро вдячний за участь усім учасникам опитування, – оскільки це дасть тверезому погляду нас на нас, їх на нас і нас на них…
Сподіваюся що зібрана інформація буде використана у роботі Структур АА та ініціативних учасників Програми АА для розвитку нашої Спільноти.

0 16
Posted in Із за-кордону Історії виздоровлення Галерея Програма АА Тексти АА Форум Читальня Що мені дало АА

Донесення ідей у місцях позбавлення волі

Донесення ідей у місцях позбавлення волі.
У суботу – я мав змогу в друге побувати на відкритому зібрання АА у Польській тюрмі.!!!
Зібрання відбуваються кожної другої суботи.В трьох різних камерах встановили скайп.Це просто відкрите зібрання АА. Для тих хто будучи засудженим, – працюють по Програмі АА (алкоголіки та наркомани).
Наведу статистику щоб краще описати зібрання:В одній камері 8 осіб в іншій 11. третя камера – 5 осіб. Всього у скайпі підключених 25 користувачів.
Тема 9-й Крок.
Серед підключених також кілька мамочок чиї сини знаходяться за гратами. Психологи та один вихователь. Хтось ділить як проробляв Кроки, хтось ні. Були особи що недавно потрапили до в’язниці та виявили згоду працювати по Програмі. Які відчуття переважали при реалізації Кроків.Жесть…
Ніякого ниття !!! Ніякого Жалю !
Один із новеньких у Програмі, почав говорити і заплутався у термінології, і після нього взяла слово пані психолог, яка пояснила термінологію навівши приклади відчуттів та підтримавши особу яка висловлювалася, – фразою “що усі плутають термінологію, і я навчалася 3 роки теж плутала довший час і мені складно було це запамятати”.
Надзвичайно тепла та дружня атмосфера відкритого зібрання.
І мамочки, засуджених, теж говорили про свої пізнання у групах Ал-Анон та ДДА, про свої помилки та хибні уявлення.
Чітко по Програмі, про власні відкриття та про порівняння минулого розуміння з теперішнім.
Просто суперове двох-годинне зібрання АА у Скайпі!

фото – випадкове з інтернету.
Posted in Події в Україні Програма АА Тексти АА Форум Читальня Що мені дало АА

Захищено: Опитування учасників АА (пароль – дата заснування АА у Львові)

Цей вміст захищено паролем. Щоби його переглянути, будь ласка, введіть свій пароль нижче:

Posted in Із за-кордону Історії виздоровлення Програма АА Тексти АА Форум Читальня Що мені дало АА

Запитання по Традиціям з журналу АА Грейпвайн

Запитання по Традиціям з журналу АА Грейпвайн
Ці питання були надруковані в журналі « Грейпвайн» у серії матеріалів, присвячених Дванадцяти Традиціям, що розпочалася з листопаду 1969р.

Уперше ці питання були надруковані в журналі “АА Грейпвайн” у зв’язку з публікацією серії матеріалів, присвячених Дванадцяти Традиціям, що почалася з листопаду 1969 року і закінчилася у вересні 1971. І хоча споконвічно ці питання призначалися переважно для індивідуальної роботи, з тих пір багато груп АА стали застосовувати їх як основу для більш широкого обговорення.
Застосовуйте ці принципи…
Традиція перша: Наше загальне благополуччя повинне стояти на першому місці – від єдності АА залежить особисте видужання.
Чи є я у своїй групі людиною, що намагається згладити кути, примирити, покружити, об’єднати людей?
Чи я той, хто сіяє розбрати?
А як щодо пліток і копання в само аналізах інших членів АА?
Чи миротворець я? Чи ж під пригожими приводами, типу “винятково
обговорення заради”, я раз у раз затіваю суперечки?
Чи поблажливий я до тих, хто “гладить мене проти вовни”, чи ж я різань з ними?
Чи виступаю я з зауваженнями в дусі суперництва, наприклад, порівнюючи одну групу з інший, чи протиставляючи АА в одному місці АА в іншому?
Чи не шлангую я від деяких заходів АА, вважаючи, що я як би вище того, щоб займатися тими чи іншими справами?
Чи володію я інформацією про АА в цілому? Чи підтримую я всіма доступними мені способами наше Товариство в цілому, чи ж тільки ті його частини, що мені зрозумілі і які я схвалюю?
Чи тактовний я стосовно членів АА в тім же ступені, у якій мені хочеться, щоб вони були тактовні з мною?
Чи не маю я властивості просторікувати про любов, одночасно з цим потураючи і потай виправдуючи поводження, сповнене ворожнечі?
Чи ходжу я на достатню кількість зібрань АА, і чи читаю в достатньому обсязі нашу літературу для того, щоб мої зв’язки з Товариством були дійсно гарними?
Чи всі, що в мені є, як гарне, так і погане, я розділяю з АА, як приймаючи, так і роблячи допомогу товаришам?

Традиція Друга: У справах нашої групи є лише один вищий авторитет – це люблячий Бог, яким він може виражати Себе в нашій груповій свідомості. Наші лідери усього лише убрані довірою виконавці – вони не керують.
Чи займаюся я чи критикою довіряю і підтримую посадових осіб своєї групи, комітети АА, працівників обслуговування, новачків, ветеранів?
Чи можна мені абсолютно довіряти, навіть під секретом, виконання доручень, зв’язаних із Дванадцятим Кроком АА, чи виконання інших відповідальних доручень АА?
Виконуючи доручення Товариства АА, чи шукаю я собі визнання? Чи очікую похвал за свої ідеї?
Чи належний я під час дискусій на групі рятувати своє обличчя, чи ж я здатний по-доброму уступити груповій свідомості і з задоволенням працювати в відповідності з його рішеннями?
Хоча на моєму рахунку вже кілька років тверезості, чи продовжую я охоче виконувати свою частку важкої чи неприємної роботи в АА?
Під час своїх виступів на групах чи не просторікую я про такі речі, про яких маю лише слабке представлення й у який я недосвідчений?

Традиція Третя: Єдина умова для членства в АА – це бажання кинути пити.
У своїх думках чи не оцінюю я заздалегідь нових членів АА як відомих невдах?
Є чи такі алкоголіки, яких я потай не хотів би бачити на своїй групі?
Чи не намагаюся я судити, чи щирий новачок, чи ж його бажання кинути пити –
суцільна “липа”?
Чи дозволяю я мовним чи релігійної (атеїстичним), національним чи расовим, освітнім, віковим і іншим подібним до проблем заважати мені доносити наші ідеї?
Чи не занадто мене вражають помітні люди (лікар, священик, що був ув’язнений)? Чи ж я можу просто і природно спілкуватися з новим членом АА, як із ще однією хворою людиною, таким же, як і інші з нас?
Коли комусь з, що прийшли на збори необхідна чи допомога інформація (навіть якщо він не може попросити про їх уголос), чи дійсне мені не важливо то, чим він заробляє собі на життя, де він живе, яке його сімейне положення? Як довго він ходив в АА до цього, у чому суть інших його проблем?

Традиція Четверта: Кожна група повинна бути цілком самостійної, за виключенням справ, що торкають інші чи групи АА в цілому.
Чи наполягаю я на тім, що існує тільки кілька вірних шляхів
організації роботи АА?
Чи завжди моя група візьме до уваги благополуччя іншого АА?
Прилеглих груп? Одинаків на Алясці? Інтернаціоналістів, що пливуть за багато миль від порту? Групи в Римі, чи в Эль-Сальводоре?
Чи не намагаюся я придушити інших членів АА, якщо їхнє поводження відрізняється від мого, чи ж я учуся на їхньому досвіді?
Чи завжди я враховую, що для сторонніх, котрі знають про миємо членстві в АА, я можу до деякої міри представляти все наше гаряче улюблене Товариство?
Чи готовий я допомогти новачку зробити усе, що в його силах (а не в моїх), щоб залишитися тверезим?
Чи поділяюся я своїми знаннями про інструменти АА з іншими членами, що, можливо, про їх ще не чули?
Традиція П’ята: У кожної групи є лише одна головна мета – донести наші ідеї до тих, алкоголіків, що усе ще страждають.
Чи не користався я коли-небудь, відмовкою, заявляючи: “Я не є групою, а тому, та чи інша Традиція до мене не застосовна?
Чи прагну я твердо пояснити новачку, чим обмежується роби в АА допомога, навіть якщо він безумно на мене образиться за те, що я не дав йому в борг?
Чи не приставав я сьогодні до кого-небудь із членів АА з проханням про якомусь особливій чи послузі тільки через те, що він мій товариш алкоголік?
Чи готовий я робити Дванадцятий Крок з новачком, незалежно від того, ким той є, і що я з цього буду мати?
Чи допомагаю я своїй групі усім, чим можу, виконувати її першочергову задачу?
Чи пам’ятаю я про те, що і старожили АА також можуть бути алкоголіками, що усе ще страждають? Чи намагаюся я як допомагати їм, так і учитися в них?

Традиція Шоста: Групі АА ніколи не слід підтримувати, чи фінансувати надавати ім’я АА для використання якої-небудь родинної чи організації сторонньої компанії, щоб проблеми, зв’язані з грошима, власність і престижем, не відволікали нас від нашої головної мети.
Чи випливає мені разом з товаришами по групі піти і роздобути грошей на те, щоб фінансово забезпечити кілька ліжок АА в нашій місцевій лікарні?
Чи добре для групи орендувати маленьке приміщення?
Чи усі відповідальні обличчя і члени нашого місцевого клуба АА знайомі з “Рекомендаціями для клубів” (які можна безкоштовно одержати в GSO)?
Чи випливає секретарю нашої групи служити в консультативному комітеті з проблемам алкоголізму при місцевій адміністрації?
Деякі алкоголіки залишилися б в АА тільки в тому випадку, якби в групи був чи телевізор кімната для гри в карти. Якщо це те, що потрібно для повідомлення до них наших ідей, чи випливає нам мати ці засоби?
Традиція Сьома: Кожній групі АА варто цілком спиратися на власні сили, відмовляючись від допомоги ззовні.
А тепер, якщо чесно, чи роблю я усе, що в моїх силах, щоб допомогти АА (моєї групі, місцевій службі, центральному офісу) залишатися цілком самостійними? Чи можу я покласти в капелюх небагато більше грошей від імені новачка, що ще не може собі цього дозволити? А яким я був щедрим на частування в барі?
Чи належний журнал “Грейпвайн” продавати місце для реклами книжковим видавництвам чи фармацевтичним компаніям для того, щоб дістати великий прибуток і перетворитися в більш об’ємний, більш барвистий і більш дешевий журнал?
Якщо коли-небудь, случиться так, що центральний офіс АА залишиться без засобів, чи не буде правильним дозволити уряду фінансувати групи АА в лікарнях і в’язницях?
Що є більш важливим: зібрати неабиякі кошти на АА від кількох людей, чи ж меншу суму, але в який були би внески більшого кількості членів АА?
Чи є в АА звіт скарбника групи незначною справою? А що по цьому приводу думає сам скарбник?
На скількох важливо для мого зцілення випробувати почуття самоповаги, а не відчуття того, що я завжди чимось зобов’язаний за зроблене мені милосердя?

Традиція Восьма: Анонімні Алкоголіки повинні завжди залишатися непрофесійним об’єднанням, однак наші служби можуть наймати працівників, у яких є наявність визначена кваліфікація.”
Чи точно моє власне поводження відповідає Традиціям? Якщо ні, то що в ньому варто змінити?
Коли я дратуюся з приводу якоїсь із Традицій, то чи усвідомлюю, яким образом це може відбитися на інших?
Чи не намагаюся я іноді одержати деяку винагороду – нехай навіть не в грошах – за свої особисті зусилля в АА?
Чи не намагаюся я виступати в АА як фахівець з алкоголізму? По методах видужання? По медицині? По соціології? По самому АА? По психології? По духовним питанням? Чи, так допоможе мені Господь, навіть по смиренності?
Чи намагаюся я зрозуміти, чим займаються оплачувані співробітники в АА? Чим займаються працівники інших організацій, що вирішують проблеми алкоголізму? Ясно чи я бачу різницю між тими й іншими?
За моє життя в АА чи мав я досвід, що міг би проілюструвати мудрість цієї традиції.
Чи досить я приділяв увагу книзі “Дванадцять Кроків і Дванадцять Традицій”? Брошурі “Традиції АА – як вони вироблялися”?

Традиція Дев’ята: Співдружності АА ніколи не слід обзаводитися твердої системою керування; однак ми можемо створювати чи служби комітети, безпосередньо підлеглі тим, кого вони обслуговують.
Чи не намагаюся я усе ще заправляти справами в АА?
Чи не викликають у мені опір формальні сторони АА через те, що вони лякають мене своєї як би авторитарністю?
Чи досить я дозрів, щоб розуміти і використовувати всі складові частини програми АА з почуттям особистої відповідальності, навіть якщо мене ніхто не змушує це робити?
Чи відпрацьовую я терпіння і смиренність при виконанні будь-якої справи в АА, за яке би не взявся?
Чи думаю я про усіх тих, перед ким несу відповідальність при виконанні будь-якого доручення в АА?
Чому власні Статут і Положення не потрібні кожній групі?
Чи навчився я, коли настає термін, гідно іти з посади, займаної мною в АА (що йде мені ж на користь)?
Яке відношення ротація посадових осіб в АА має до анонімності? До смиренності?

Традиція Десята: Співдружність Анонімних Алкоголіків не дотримує
якої-небудь думки з питань, що не відноситься до його діяльності – тому ім’я АА не слід утягувати в які-небудь суспільні суперечки.
Чи не давав я коли-небудь, зрозуміти, що в АА справді існує “думка” по приводу антабуса, транквілізаторів, лікарів психіатрів, церков, лікарень, в’язниць?
Федеральної чи місцевої влади? Легалізації наркотиків? Порядків продажу алкоголю? Ал-Анона й Алатіну?
Чи можу я чесно поділитися своїм особистим досвідом по кожній з цих тем, не створюючи при цьому враження, що висловлюю “думку усього АА”?
Що в історії АА дало поштовх виникненню цієї Традиції?
Чи був у мене самого подібний досвід за час перебування в АА?
В що перетворилася б АА без цієї Традиції? Де б зараз виявився я сам?
Чи не порушую я цю чи якусь іншу, що доповнює її, Традицію в схованої чи формі неусвідомлена?
Яким образом я можу виявляти дух цієї Традиції у своєму особистому житті поза А.А?
Усередині АА?

Традиція Одинадцята: Наша політика у взаєминах із громадськістю
грунтується на привабливості наших ідей, а не на пропаганді; ми завжди
повинні зберігати анонімність у всіх наших контактах із пресою , радіо і кіно.
Чи не намагаюся я часом пропагувати АА так наполегливо і фанатично, що наше
Товариство починає виглядати непривабливим?
Чи завжди я обережний у збереженні секретів, довірених мені як члену АА?
Чи акуратний я у вживанні прізвищ членів АА навіть у межах Товариства?
Чи викладаюся я того, що є що зцілився чи видужує алкоголіком?
На що стало б схоже АА, якби ми не керувалися ідеями Одинадцятої
Традиції? Де б я тоді очутився?
Чи досить притягальний мій тверезий спосіб життя в АА, щоб хворий алкоголізмом теж захотів якісно змінити своє життя?

Традиція Дванадцята: Анонімність – духовна основа всіх наших Традицій, постійно нагадує нам про те, що головним є принципи, а не особистість.
Чим для мене гарна ідея необхідності ставити загальне благополуччя всіх членів
АА вище особистого? Що відбулося б із мною самим, якби АА перестало існувати як ціле?
Коли я не довіряю нині діючим що служить АА, чиєю владою мені хотілося б направити їх на шлях щирий?
Не маю на увазі чи я своїми чи висловленнями зауваженнями про інші члени АА, що вимоги до членства в АА складаються не тільки в бажанні залишатися тверезим?
Чи не намагався я підігнати яку-небудь групу АА під свої стандарти, а не під її власні?
Чи несу я особисту відповідальність, за надання допомоги групі АА у виконанні її першочергової задачі? У чому складається мій внесок у цю справу?
Чи відбиває моє поводження Шосту чи Традицію же суперечить їй?
Чи роблю я усі від мене залежне, щоб підтримувати АА фінансово? Коли я останній раз купував нашу літературу?
Чи не скаржуся я з приводу поводження окремих членів АА, особливо, якщо їх роботу в АА оплачують? З чого це я став таким розумником?
Чи виконую я усе, що мені доручають в АА, таким чином, щоб внутрішньо задовольнити навіть власну совість? Ой чи?
Чи завжди мої висловлення виражають зміст Десятої Традиції, чи ж я є знахідкою для тих, хто критикує АА?
Чи випливає мені в приватній бесіді тримати своє членство в АА в таємниці, чи розкрити його, коли це може допомогти іншому алкоголіку (а значить і мені самому)? Чи є мій особистий образ Анонімного Алкоголіка привабливим настільки, що інші п’яниці захотіли б стати такими ж?
Яка моя дійсна значимість серед більш ніж мільйонної армії Анонімних Алкоголіків?
THE AA GRAPEVINE INC., PO BOX 1980, GRAND CENTRAL STATION, NEW YORK, NY
10163-1980

Posted in Із за-кордону Історії виздоровлення Галерея Тексти АА Форум Читальня Що мені дало АА

Джо і Чарлі (Єдина причина)

Багато членів АА вважають, що Бог змилувався над алкоголіками в 20 столітті.
І Бог вирішив зробити що-небудь для цих нещасних людей, і Бог завжди працює для людей через інших людей.
Мені здається, що він вибрав Білла і Боба і перших сто алкоголіків. Мені здається, що він вибрав Еббі Течер, доктора Юнга і доктора Сілкуорта і людей з Оксфордської групи і зібрав усіх цих людей разом, щоб ми сьогодні могли мати все це сьогодні. І ми повинні усвідомити, що всі ці люди вже померли – їх більше немає з нами в матеріальному світі. Бог продовжує вибирати людей, до цього дня.
У цій кімнаті немає жодного алкоголіка, який би мав тут перебувати. Кожен з нас повинен був померти, деякі з нас уникнули смерті два-три рази. І ми говорили: «Фух, ось це мені пощастило!».
Я не думаю, що удача має якесь відношення до цього.
Мені здається, що Бог вибрав вас з усіх,
Дав вам помучитися в вашому алкоголізмі,
Так щоб ви зрозуміли, що Він хоче від вас.
І коли ви готові, щоб Він використовував вас,
Він забирає у вас шалений потяг до випивки,
І єдина причина, по якій ви тверезі сьогодні –
Це ваша можливість допомагати іншим алкоголікам.
Джо і Чарлі

Posted in Із за-кордону Галерея Програма АА Тексти АА Форум Читальня Що мені дало АА

Як розросталося А.А.