Бути корисним

м. Варшава (подія відбулася приблизно 1999р.)
Я брав участь у міжнародному візиті по обміну досвідом у соціальній роботі.
Був складний день, багато візитів та переїздів та у вечері, мої колеги мали заплановану спільну вечерю у якомусь пабі…
Мені ця ідея сподобалася…, оскільки я мав можливість від них втекти, та піти на зібрання АА.
Один телефонний дзвінок, і я вже мав адресу найближчого зібрання АА.
У цей день на даному зібранні один із наших побратимів святкував день народження.
Мене, як закордонного гостя, посадили поруч з ювіляром.
Під час читання основних текстів АА, у приміщення зайшла молода жіночка на милицях і з синяком… вона присіла не за довгим столом, а під стінкою поруч із туалетом, у кутику…
Після основної частини почалися привітання. Першому надали слово одному із стовпів АА Польщі на ім’я Фелікс, потім привітання оголосив представник від міської ради м. Варшава, дарував якісь рідкісні книги, потім і про мене згадали… Я говорив коротко, а коли закінчив, усі ми звернули увагу, на свист чайника…
Ювіляр задув свічки… Одна жіночка робила каву, інша нарізала торт в такт інших привітань та промов, і, мою увагу привернув момент, що першим каву та тортик отримав не представник міської ради, не закордонний гість і навіть не ветеран польського АА…. першим отримала власне ця жіночка, що прийшла на милицях та з синяком…її ще перепитали чи вона хоче чай чи каву, для неї знайшли ще додаткове блюдце та поклали біля неї печиво та виноград… А після зібрання її ще й кудись відвезли…
Після цього наочного прикладу, я завжди намагався запитувати у людей яких бачив в АА вперше, що їм підсказати, можливо вони бажають чаю чи кави та не мають сміливості самостійно підійти та налити собі бо там у куточку гамірно… Або в інший спосіб подбати про них, на елементарному рівні, у міру своїх можливостей, запропонувати чай, печиво чи показати де туалет… щось розповісти про себе…
Власне цей випадок змусив мене задуматися, прислухатися до себе, відчути що таке “подбати про інших”, що таке “бути корисним” для новачка, що таке толерантність та адекватність. Задуматися про свою поведінку, де “золота серединка”, як невідсторонюватися та не “сідати на вуха”.
Я добре пам’ятаю цей випадок, це стало для мене зразком поведінки на зібранні АА… а нерідко і у повсякденному житті.
Тарас.
д.т.23.10.94