Часопис АА журнал Джерело – був чи не основним нашим матеріалом “по донесенню наших ідей”.
У нас не було такої кількості літератури і дане видання було як презентація Спільноти АА. Його не соромно було залишити у ССМ чи наркодиспансері.
- я розумію що час бере своє.
Змінюються покоління та пріоритети – відповідно і їх можливості.
І те, що я напишу нижче – можливо взагалі сьогодні не актуальне. та я й не претендую на ідеальність. Я лише хочу поділитися своїм досвідом, про свою волонтерську активність одного Комітету як структури АА. - Описуючи я хочу показати, що мене й не тільки мене тримало в активній тверезості та розвивало як особистість загалом… Отже:
Був час, коли ми (тодішній комітет журналу Джерело, – при Центрі обслуговування АА), – вирішили розвивати журнал Джерело. Ми готувалися до цього рік, а може й більше…
Відповідно ми самі писали історії та показували приклад письмово ділитися досвідом, силами та надіями. Та просили подекуди вмовляли інших написати їх унікальний досвід одужання.
Таким чином формували базу нашого досвіду та наших історій.
Я був просто рядовим членом редакції.
Що-місяця в конверті, на адресу одного з членів редакції я надсилав чиюсь історію, чийсь досвід.
Зараз вже складно сказати скільки часу ми обговорювали та готувалися… мені здається приблизно Рік часу пішло лише на підготовку!!! збір та сортування матеріалів по темам, по містам, по Крокам і т.д.
І ми випускали Шість номерів журналу Джерело!!! – 6 номерів у рік, кожний другий місяць і готувалися до 12-ти!
Журнал був цікавий та інформаційний. один чи два номери додруковували!!! при тиражі 300 екз.
Відповідно після 2-х років активності була чергова Конференція та були перевибори, і було звичайно багато неадекватної критики. Ми готувалися до прийняття рішення випускати 12-ть номерів у рік але при наполегливій критиці, – вийшло, що скоротили до 4-х сезонних.
Відповідно, чергові “псевдо-праведники та знатоки”, – нашу працю замість підтримати та продовжувати – тупо просрали – не створивши нічого взамін.
ось така історія в скороченому вигляді.
Під-час моєї участі у цьому проекті, – я пішов на курси та навчився користуватися комп’ютером та програмним забезпеченням. Я знайшов можливості як користуватися інтернетом та вже надсилав написані історії Е-мейлом а не в конверті….
Та й взагалі я зібрав самостійно свій перший комп’ютер і т.д., але це вже інша історія…
Ми, учасники та відповідальні особи даної ініціативи (Комітету, – все це не робили для показухи чи престижу, і відповідно не вели статистики на кшталт кому це допомогло… – але я знаю точно, що учасникам це точно допомогло! І наскільки мені відомо усі по-сьогоднішній день тверезі. Хоча й мало приділяють уваги сучасному АА.
Тарас алкоголік.
P.S. я описав це як наочний приклад коли бути корисним більше допомогло самим учасникам.
А в реалі, окрім журналу, – в АА є безліч можливостей щоб розвиватися та бути корисному іншому алкоголіку та Спільноті загалом… було б бажання.
Ось фото обкладинок нашої діяльності:
