При прийнятті тих чи інших рішень у середовищі АА зажди виникають спірні питання а часом жорстокі непорозуміння.
У Преамбулі згадується, що “в АА немає керівництва”.
Але суспільство так створене що мусить комусь довіряти та доручати свої інтереси, своє бачення, свої надії на покращення. І ми, в АА, маємо таку можливість, а саме обираємо “довірених осіб”, для того щоб вони були корисними нам, як Спільноті АА у Раді Обслуговування чи у Службових Комітетах Інтергрупи.
Тут ліричний відступ:
Що б ви не говорили, але я спостерігаю, що нерідко учасники Спільноти АА, мають якісь негаразди із власним его. Хтось у більшій мірі, хтось у меншій. І не завжди ми це помічаємо. І не рідко нам складно собі уявити, що наше его може бути “кам’яним муром” – перепоною для хороших та щирих ідей та починань. А що казати якщо такому егоїстові дати владу? Ох він буде “рулити” та вирішувати чи правильно одужують інші чи ні? Як правильно опрацьовувати кроки АА. Як канонічно молитися, у кого який спонсор і якої лінії, та інше…
Спільнота АА не застрахована від спокус, егоїстів та крикунів. Які присутні практично у кожному місті (у різні роки), і хочуть а часом рвуться “рулити”, вважаючи що вони знають краще. Інші відходять в сторону, “вмивають руки”, – із досвіду знають що важко сперечатися із запальними шаленцями які більш подібні на неврівноважених осіб. Так само “вмивають руки” й ті, хто раніше був свідком як “крикуни” шаленіють та бризгають слиною скажімо на Тараса чи на когось іншого. Що не кажіть, але спостерігаючи на подібні сцени, нікому не хочеться отримати той шквал негативу… і природньо що у них присутній страх та небажання потрапити під хвилю ненависті. І люди замість бути корисними – втікають як найдалі від подібного шаленства, дурості та негативу…. і подібне я спостерігав не лише у Львові.
Так ось, – користуючись новітніми технологіями – я беру участь у інтернет групах і маю нагоду спілкуватися із групою людей, які завершили у різний час свої каденції у служінні АА. І тепер об’єдналися для того щоб продовжувати допомагати новоспеченим обранцям та обраним Комітетам. От у недавній зустрічі спікерив назвемо його Юра.
Юра (об’єднання ветеранів АА) говорить:
“на робочих Конференціях АА чи на робочих зібраннях групи, – нам дуже важливо почути “голос меншості”, – і ми, продовжує Юрік, – часто заохочуємо тих хто бачить ситуацію по-іншому та дуже просимо висловитися. Та й усіх, хто має іншу думку, ми хочемо почути “Голос меншості”, бо власне там часто ховається істина. І ми у вирі подій можемо цього не бачити, ми спішимо прийняти рішення бо ми “обрані делегати”. . . а Насправді, – ми мусимо терпеливо вислухати та спробувати зрозуміти іншу точку зору. Розважити. Уточнити. Ми не маємо права перекрикувати чи ображати того, хто спробує нам на щось інше “відкрити очі”, – роз’яснити. Ми мусимо показати елемент толерантності та виваженості та приборкання свого его в ім’я спільної справи та нашої єдності.”
Юрік веде далі: – “Дана умова дає змогу не лише прийняти правильне рішення, але й об’єднує членів АА. У іншому випадку, людина яка має іншу думку і її навіть не хочуть слухати, – більше не проявить ініціативи. Для чого? Якщо там “мудреці” та зневажливі крикуни…. які й не хочуть вислухати?.
І з цього моменту розпочинаються протистояння, конфлікти, осудження, викривлення інформації, домисли та прибріхування. Як показав час,- у цих негативних якостях Алкоголіки просто професіонали. Якось в пориві забувають про духовність, про покору, про толерантність…”
І якщо ваші обранці читали про Служіння у Структурах, – так там написано, що ” більшість в емоційному пориві може прийняти невірне рішення , через особисту незрілість або непоінформованість.”
Тим самим демонструючи верховенство обраних структур які замість служити іншим – одноосібно дирегують та відкидаючи усіх, хто хоче проявити будь-яку особисту ініціативу. І у момент зневаги чи висміювання присутні теж відчувають зніяковіння та страх проявляти ініціативу чи висловлювати власну точку зору. І це протистояння блокує розвиток нашої Спільноти загалом.. І підтвердження цього є у нашій літературі. (див. фото).
І це повинні усвідомлювати як ті кого обирають так і ті хто обирає.
Тому-що коли приходить час на робочу Конференцію, чи робочі зібрання Інтергрупи, постає запитання “А кого ж обрати на цю чи іншу посаду?”- і люди, уникаючи участі у протистоянні, просто відмовляються видумуючи усіляку всячину “тільки не я”….
І знову нема людей. нема кому зробити те чи інше і т.д.
Забуваючи що самі обрані “служителі” створюють умови дискомфорту іншим…
