Ця стаття не ставить перед собою мету переповісти основні положення служіння в АА, які прописані в посібнику по служінню в АА та в Дванадцяти Принципах Служіння у світі.
Мета написання цієї статті – розглянути всі можливі моральні та духовні аспекти, які постають перед кожним членом спільноти, який обрав шлях добровільного служіння в АА.
Нещодавно мені довелося проводити робочі збори в своїй домашній групі АА «Єдність» по питанню служіння, і я з жахом почав розуміти, що не всі молоді члени групи адекватно розуміють про яке служіння йдеться. Не всі розуміють, чому я так настирливо наполягаю на добровільності ротації керівного складу групи та обранні делегата на робочу конференцію РОЗРУ. Тоді мені прийшлося роз’яснювати їм давно доступні моєму розумінню речі. Ця обставина і наштовхнула мене на ідею написати статтю в журнал «Джерело», щоб інформація могла послугувати всім, кого цікавить дана тема.
Що ми знаємо про служіння в АА? Знаємо, що існує дванадцять принципів всесвітнього служіння, знаємо, що існує опис керівництво по служінню в АА.
Так, ми знаємо про це, і деякі з нас навіть читали ці положення. І про що там йдеться? Посібник по Служінню говорить про те, як можна організувати якісну роботу кожної окремої групи. Як обрати керівника групи, заступника керівника, секретаря, скарбника і бібліотекаря. В керівництві доступно описані права і обов’язки посадових осіб. Ця форма розповсюджується і на інші формальні утворення керівних органів. Перед дванадцятьма принципами всесвітнього служіння стоїть інше завдання. Перший принцип говорить про таке: «У всесвітній діяльності служб АА кінцева відповідальність і найвищі повноваження повинні завжди належати колективній свідомості усього нашого товариства». В такій манері написані і решта одинадцять принципів всесвітнього служіння. А, що робити зі всім цим звичайному члену домашньої групи АА? Що з вище означеного стосується його безпосередньо, а що опосередковано? Як не загубити себе в усій цій лавині правильних слів і термінів? Як почати правильно діяти і мислити? І, щоби розібратися з усім цим, почнемо від самого початку заснування окремої групи АА.
Я прийшов на засідання групи АА в вересні 2002 року. На той момент я навіть і не здогадувався, що я алкоголік, думав, що маю тимчасові проблеми, але сам їх подолаю. Я запізнився на засідання, але свічка вже горіла, а секретар читав преамбулу. На мене це засідання не справило враження. Я очікував якихось наукових одкровень, а почув сповіді залежних від алкоголю людей. При чому, мені здавалося що я пив крутіше і яскравіше ніж вони. Але, після засідання мені запропонували каву, а далі я спитав, чи можна ще раз прийти, бо відчув, що це єдине в світі місце де мене можуть вислухати і зрозуміти. Деякий час я знаходився в полоні свого пост алкогольного егоцентризму, рахуючи, що групу організовують для мене, і все, що на ній відбувається існує тільки для мене. Тоді мені навіть в голову не приходило, що хтось добровільно служить секретарем, хтось скарбником, хтось бібліотекарем, хтось миє горнятка, а хтось приходить завчасу та розставляє стільці, облаштовуючи приміщення для проведення зібрання. Я тішився своєю вдаваною свободою. Інколи міг прийти на зібрання групи, а міг і не прийти. Мене аніскілечки не турбувало, хто і як організовує проведення зібрання групи. Та з часом я зрозумів, що всяке дійство має свою ціну, і якщо я хочу щось отримати, то повинен щось від себе віддати. Так, я вільна людина, але, що з цією свободою робити?! Як правильно нею розпорядитися? Вірне розуміння свободи, – до мене прийшло набагато пізніше. А цей вислів хтось, мабуть для мене написав стенд у приміщенні де проводить зібрання моя група: «Свобода, не окреслена правами і обов’язками веде до анархії». Бо, що насправді, – що є істинною свободою? Певно, вільна можливість знаходитись в соціумі і не заважати йому, або не стати перепоною для вільного існування інших людей. А анархія? – це хаос і деструктивна поведінка, направлена на руйнування існуючого порядку. Отже, справжня свобода базується не тільки на правах і обов’язках, але й на відповідальності, совісті і любові до кожної особистості.
Моєю першою спробою досягнути успіхів в служінні – стало миття горнят. Тоді я почував себе в групі невпевнено, я не вмів так красномовно говорити але ця діяльність чомусь дала мені стійке розуміння причетності до чогось більшого і значущого ніж те, що було до цього. Воно дарувало мені тиху радість і відчуття єднання з товариством АА. Наша група була дуже молодою, ми рахували дні і місяці тверезості, тому діяли інтуїтивно. Все робилося на групі по-принципу: «Хлопці, хто з вас візьметься за дану справу?», хтось відгукувався на пропозицію, і з рештою добровільно виконував якісь обов’язки перед спільнотою. При чому, не було ніяких строків, або термінів в добровільному служінні. Пам’ятаю, як на одеському святковому Форумі голова УЦО України Валентин (борода) запропонував мені стати делегатом від всього західного регіону на робочий конференції УЦО, і я погодився. Тоді строк моєї тверезості був 1 рік і 2 місяці, але я розумів, що інформація, яку я привезу з конференції допоможе моїй групі якісно працювати. З того часу, представник від нашої групи був присутній на кожній робочій конференції по служінню для груп АА України, бо я добровільно служив делегатом сім років поспіль. Ми мало, що знали, нам ніхто не міг нічого толком пояснити, але в нас буле стійке бажання здобувати інформацію для виживання та якісного існування нашої домашньої групи. Так ми прожили перші чотири роки. Служили товариству АА як могли, і як уміли. Проводили свої святкові Форуми, приймали участь в заходах, що проводилися в інших містах, та потроху набиралися розуму. Якось, на п’ятому році заснування нашої домашньої групи ми взяли в руки керівництво по служінню в АА і провели свої перші робочі збори. На зборах ми обрали керівний склад групи і делегатів на робочу конференцію УЦО України. З того часу у нас з’явилося розуміння такого поняття, як служіння в АА, з’явилося розуміння необхідності ротації всіх членів групи АА на керівних посадах. Окремі члени нашої групи взяли на себе добровільну відповідальність в служінні АА, а також з’явилася можливість спитати їх за виконану роботу.
Все стало на свої місця. Багато з того, що відбулося навколо нас стало зрозумілим. Поняття права вибору і індивідуальної свободи знайшли своє логічне підтвердження. З одного боку, кожна людина, яка визнає свою залежність від алкоголю і бажає її позбутися може бути членом товариства АА, при чому, її ні до чого не примушують і ні до чого не зобов’язують. Вона може назвати себе любим іменем, або псевдонімом. Вона може прийти на засідання групи коли побажає, і піти з групи коли схоче. З другого боку, для того, щоб було куди прийти, отримати допомогу і одужувати, необхідно, щоб це засідання хтось організував. Ось тут і починає працювати принцип: «Хто не з нами – той проти нас». І з цим, ніби, все зрозуміло. Є люди, які визнають свою причетність до товариства АА і беруть на себе добровільні обов’язки в служінні. Є люди, які не приймають наші прості правила, не розділяють наші турботи. Вони повертаються до минулого способу життя. Є ще люди, які «не вашим – не нашим», яких класик марксизму називав «примкнувшие». За звичай, це ті люди, що не можуть до кінця визначити, що з собою робити. Вони можуть бути або з нами, або повернутися до минулого способу життя. Нажаль шанс на успіх у цих людей є дуже малий. І, в більшій мірі, від колективного розуму групи АА буде залежати куди нахилиться чаша їх терезів.
А, як можна зрозуміти де ти і з ким ти? Коли член спільноти АА бере на себе добровільні обов’язки по служінню, він тим самим декларує свою причетність до самого товариства АА. Окрім цього він отримує підтримку Вищої Сили, бо вона завжди прихильна до тих, хто може добровільно щось віддавати на користь усього товариства. Існує така житейська істина: «Для того, щоб щось отримати, потрібно щось і віддати». Все вірно. Той хто бере на себе добровільні обов’язки в служінні АА, насправді, віддає свій вільний час, кошти, а іноді і частину здоров’я, заради досягнення спільної мети. Тому, кожному члену товариства АА необхідно визначитися: чи він з нами, чи проти нас, чи може він тимчасово причетний до товариства АА. Якщо товариство АА і Вища Сила дали мені можливість одужувати і будувати своє нове тверезе життя, то і я щось маю повернути їм натомість. Погодьтесь, що отримувати щось задарма і не віддячити за це, виглядає якось несправедливо.
А, що я можу дати товариству АА? – ділитися своїми знаннями, силами та надіями; служити та доносити наші ідеї до тих, хто все ще страждає від алкоголізму. Якщо я пройшов шлях від миття горнят до служіння в окремих комітетах України, то безперечно можу віддати свої знання тому, хто крокує моїм шляхом. А він, в свою чергу, передасть знання тому, хто буде йти за ним. І тоді, людина яка все ще страждає від алкогольної залежності буде мати куди прийти і отримати шанс на одужання.
Віктор – алкоголік.
Дякую