В товариство Анонімних Алкоголіківя прийшов в вересні 2002 року. Тоді я ще не визнавав себе алкоголіком, хоча вже шукав можливість зменшити руйнівний вплив алкоголю на моє життя. Пам’ятаю, що лишень з другого разу я визнав себе алкоголіком, саме з того моменту переді мною постало питання, що робити далі з цим новим «відкриттям». Коли я зрозумів, що алкоголізм це не відсутність сили волі, або якийсь збій мого розуму, а хронічна і невиліковна хвороба, переді мною постало два питання: повернутися до звичного способу життя, маючи знання по неминучу деградацію і смерть, або почати жити по-новому, тобто – тверезо. Ці роздуми і коливання тривали декілька тижнів. На при кінці вересня місяця я прийняв остаточне рішення – жити тверезо до кінця свого життя. Воно базувалося на розумінні невиліковності алкоголізму і на великій жазі до нормального тверезого життя. Зненацька мені стало набагато легше. Я сміливо відкинув з календаря моєї тверезості місяць до приходу в групу АА «Єдність» та ці вересневі коливання, а розпочав відлік своєї тверезості з чистого листа, з першого жовтня. Тоді, регулярне відвідування групи було для мене життєво необхідне. Я заново переосмислював своє життя, робив спробу віднайти ті миті, які привели мене до падіння на дно алкогольної прірви. В той час наша група лишень робила перші кроки до свого становлення, практично на кожне засідання приходили нові люди. Роблячи перший крок, я раз по раз згадував своє алкогольне минуле, переосмислював його і відкривав у собі нові почуття. Але, десь за місяць, я відчув легку паніку. Я почав розмірковувати про те, що буду говорити далі на групі коли вже проговорю все своє алкогольне життя. Мені тоді здавалось, що стане нецікаво ходити на групу, або втрачу стимул до ходіння на групу. Але, якось, сидячи на черговому засіданні групи АА, слухаючи чергового спікера, мене осяяла цікава думка, що можна приходити на групу і висловлювати своє відношення на тему медитації сьогоднішнього дня. Тоді, я зможу розмірковувати і розмовляти на ці, весь час нові теми, все своє життя. Вже пізніше я почув про духовний ріст і душевний спокій. Адже на початку відвідування групи ці слова для мене нічого не означали. Все мало прийти в відповідний час, адже саме час лікує все, та розставляє все на свої місця. Згодом, я почув, що групи АА – є по життєвими терапевтичними групами людей, яких об’єднує одна спільна річ – хвороба алкоголізм. Тобто, люди приходять на групу не тільки для того, щоб утриматись від вживання алкоголю, але й для того щоб одужувати від його руйнівного впливу. Це означає, що відвідування групи має лікувальний ефект. Завдяки цьому, людина, що має проблему з алкоголем і визнала себе алкоголіком може отримувати допомогу і одужувати все своє життя. Пройшов ще якийсь час, і мені довелось побувати на науково – практичній конференції психотерапевтів, або психологів, які займалися проблемами залежностей, і алкогольною залежністю насамперед. Обговорюючи різноманітні аспекти проблем, викликаних залежністю від певних речовин, або вад, я помітив одну цікаву закономірність – хоча методи і методики індивідуальної роботи психологів і групової свідомості були на перший погляд різними, всі вони намагалися в своїй роботі використовувати дванадцяти крокову програму АА. Тоді, я мимоволі порівнював принципи роботи на групах, з принципами роботи в індивідуальному порядку; мені став більш зрозумілішим терапевтичний ефект групової свідомості. Я знаю, що є люди, які поєднують ці два методи одночасно. Таким чином вони вирішують багато проблем по мимо алкогольних. Так, можна записатися на прийом і ходити до платного психолога, шукаючи порятунку, а можна просто регулярно відвідувати засідання групи АА, проговорюючи свої проблеми. Мене дуже дивувало на самих початках відвідування групи АА, що я завжди знаходив відповіді на всі питання що мене турбували на той момент. З другого боку, якщо мене щось турбувало, і я проговорював це, то незабаром включалася групова свідомість членів групи і вони мимоволі допомагали мені своїм досвідом. Щоразу переконуюсь у тому, що терапевтичний ефект групової свідомості сприяє моєму одужанню і духовному росту. Адже, регулярне відвідування групи і робота по крокам АА допомагають мені позбуватися від безлічі вад, напрацьованих за роки вживання алкоголю. Отже, духовний ріст – це ніщо інше, як звільнення від усього негативного, що було в моєму минулому житті. Все це сприяє входженню в реальність світу, який мене оточує, та допомагає краще зрозуміти себе, як нову особистість. Я в цій розповіді зовсім не намагаюсь применшувати роль психотерапевтів, або порівнювати методологію цих двох шляхів до одужання особистості. Просто мені цікаво було відчути і зрозуміти реальний терапевтичний ефект групи АА на мою свідомість. Мені цікаво було порівняти досвід світової психотерапії і досвід групової свідомості анонімних алкоголіків, адже група анонімних алкоголіків – це добровільне об’єднання людей, які визнали себе алкоголіками і спільно одужують від цієї недуги, послуговуючись вірою в Бога, в Вищу силу та в те, що можна прожити решту життя без алкоголю. Тобто, група АА – це по життєва, терапевтична група для людей, об’єднаних однією ідеєю!
P.S. Сьогодні я святкую свою чергову річницю – 16 років тверезості!
Віктор Карабет, група «Єдність», м. Івано-Франківськ. 01.10.2018 року.
