Білл Вілсон. не авторизований переклад.
Ми, старші члени АА, заповідаємо вам, молодшим, ці три Завіти: Дванадцять Кроків одужання, Дванадцять Традицій, а тепер ще й спільні служби Анонімних Алкоголиків. Двома із Завітів ви володієте вже давно. Завдяки Дванадцятьом Крокам ми одужуємо від алкоголізму; завдяки Дванадцятьом Традиціям – досягаємо примітної єдності.
Якось прийде день, коли нас з Доктором Бобом не стане; тому ми хочемо заповідати членам АА Третій Завіт.
Ми з нашими друзями зберігаємо його для вас із 1938 року. Цей Завіт полягає у спільних службах Анонімних Алкоголіків, куди входять Фонд АА, Книга АА, журнал «Грейпвайн» та Бюро загального обслуговування АА. Саме ці наші нові служби дозволяють нашій спільноті функціонувати та розвиватися.
Виступаючи від імені всіх Анонімних Алкоголіків, ми з Доктором Бобом просимо вас, членів АА, взяти на себе керівництво цими службами та ретельно охороняти їх. У майбутньому зростання і навіть саме виживання Анонімних Алкоголіків може залежати від того, наскільки розумно ви керуватимете цими каналами служіння.
Дозвольте трохи історії.
Дванадцять років тому за допомогою наших чудових друзів ми з Доктором Бобом сформували Офіс для нашої Спільноти, тоді ще нікому невідомої. Незабаром ми передали цю функцію Фонду, який був організований як невелика рада опікунів, відданих нашій справі. Рада складалася з алкоголіків та наших друзів – не алкоголіків; нині у нього входить п’ятнадцять людина. Навесні 1938 року виник наш Фонд, Спільноті АА було всього три роки. Ми мали лише п’ятдесят членів. Книга «Анонімні Алкоголіки» тоді існувала лише в задумі. Тоді ніхто не міг передбачити всієї величі того дару, яким почало винагороджувати нас Провидіння.
За минулі дванадцять років до п’ятдесят перших членів АА додалося ще сто двадцять тисяч. Співдружність поширюється у всьому світі. Релігія та медицина, схвалили наші ідеї, підняли нас із тієї прірви між ними, куди ми потрапили раніше. Ворогів у нас немає, а друзів наших не порахувати. Тисячі наших груп, подібно до блискучих коралових островів, тягнуться вгору з алкогольного моря. Це просто диво, послане Богом!
У ранній період становлення АА, який був досить-таки гарячковим, рада Фонду, не помічена багатьма, тихо виконувала найважливішу функцію у формуванні та розповсюдженні інформації про нашу Спільноту. Діючи через наше Бюро загального обслуговування, книгу “Анонімні Алкоголіки”, а пізніше – і журнал “Грейпвайн”, Фонд ніс пряму відповідальність за половину всього нашого зростання та ефективності як у якісному, так і кількісному відношенні. Цей факт не підлягає сумніву.
Припустимо, що протягом усіх цих років у нас не було б таких служб. Що було б зараз із Спільнотою без Книги АА та нашої стандартної літератури, яку Офіс нині випускає по три тонни на місяць? Що якби ми надали своїм відносинам із громадськістю розвиватися з волі бездумного випадку? Що якщо ні на кого не було б покладено обов’язок заохочувати хороше висвітлення нашої діяльності та негативно реагувати на погане? Що якби не було точної інформації про АА? Що якщо наші тонкі й такі важливі стосунки з медициною та релігією залежали б лише від удачі? Як би сьогодні жили тисячі членів АА, якби Бюро загального обслуговування не відповідало на їхні відчайдушні листи і не надсилало б їх туди, де можна отримати допомогу? (За останній рік нью-йоркське бюро відповіло на двадцять вісім тисяч різноманітних листів). А в якому стані зараз були б сотні груп АА у віддалених районах, якби Бюро не започаткувало їх шляхом листування і не направляло туди людей? Як ми справлялися без всесвітнього довідника груп? А що щодо тих груп у двадцяти восьми країнах, які наполегливо вимагають перекладів, доведеного досвіду та підтримки? Чи видавали б ми Книгу АА в Осло (Норвегія) та Лондоні (Англія)?
А як же члени-одиначки у відкритому морі та в далеких куточках земної кулі, ув’язнені, пацієнти психіатричних лікарень, ветерани на службі та в лікарнях? Як би жила Співдружність без журналу «Грейпвайн», цього дзеркала життя АА та головного форуму письмового самовираження?
Ми щиро вдячні тим секретарям, редакторам-добровольцям і нашим друзям-піклувальникам, хто всі ці роки несли свою вахту, дбаючи про ведення основних справ нашої Співдружності! Якби не все це, чого досягли б Анонімні Алкоголіки? Ви, мабуть, уже здогадалися. Ми не досягли б нічого, це точно. Отже, завдяки Крокам ми набули тверезості, завдяки Традиціям – досягли єдності, а завдяки службам нашого Офісу – отримали можливість функціонувати як Спільнота.
Проте хтось може сказати: «Зрозуміло, Фонд має продовжувати свою роботу. Звичайно ж, ми оплачуватимемо ці невеликі витрати. Але чому б нам просто не надати ведення цих справ Доктору Бобу, Біллу та їхнім друзям, піклувальникам? Так було завжди. Чому тепер вони турбують нас цими проблемами? Давайте не ускладнюватимемо АА».
Це добрі запитання. Однак сьогодні відповіді на них докорінно відрізняються від тих, що були раніше.
Давайте подивимося в обличчя наступним фактам.
– По-перше, Доктор Боб і Білл – лише прості смертні; вони не зможуть жити вічно.
– По-друге, їхні друзі, піклувальники практично невідомі руху АА.
– По-третє, у майбутньому наші піклувальники ніяк не зможуть виконувати своїх функцій без прямих вказівок самої Спільноти. Хтось має спрямовувати їх. Хтось чи щось має зайняти місце Доктора Боба та Білла.
– По-четверте, дитинство анонімних алкоголіків позаду, виросла, подорослішала Спільнота має повне право і прямий обов’язок взяти на себе безпосередню відповідальність за його власний Офіс.
– По-п’яте, очевидно, що, якщо Фонд не буде міцно пов’язаний з рухом, який він обслуговує за допомогою представників від штатів і провінцій, то в майбутньому Офіс неминуче зазнає краху. Коли не стане ветеранів Фонду, він, функціонуючи в ізоляції, не зможе пережити жодної серйозної помилки чи тяжкого конфлікту. Перший шторм зруйнує його. А відродити його буде непросто. Можливо він так і не зможе відновитися. Адже, якщо він залишатиметься в ізоляції, він не матиме ресурсів для відродження. І тоді він, як шикарний автомобіль без бензину, виявиться безпорадним.
– По-шосте, існує ще одна серйозна небезпека: загалом Анонімні Алкоголіки як рух ніколи не переживали тяжку кризу. Однак настане день, коли нам доведеться з ним зіткнутися. Людська природа така, що ми не можемо очікувати, що нас не торкнеться біда. І як же наші віддалені від усіх піклувальники, які не мають ні прямої підтримки з боку іншої Спільноти, ні достовірних відомостей про спільну думку членів АА, зможуть упоратися з небезпечною надзвичайною ситуацією? Ця яскрава прогалина в поточній структурі АА безумовно призвела б до фіаско. Довіра до Фонду була б підірвана, Члени Спільноти всюди говорили б: «За яким правом опікуни виступають від нашого імені? І звідки їм знати, що вони мають рацію?» Якщо рятувальні якорі служб АА будуть сплутані та роз’єднані, що буде з мільйонами тих, хто не знає про існування Спільноти? Тисячі людей будуть продовжувати страждати і гинути через те, що ми забули про важливість передбачливості. Цього не можна допустити.
Ось чому піклувальники і ми з Доктором Бобом пропонуємо вам скликати Конференцію із загального обслуговування Анонімних Алкоголіків. Ось чому нам терміново потрібна ваша безпосередня допомога. Наші основні служби повинні продовжувати свою роботу. І ми вважаємо, що Конференція з нашого обслуговування зможе стати органом, який це забезпечить.
