Категорія: Читальня

Posted in Із за-кордону Читальня

Звіт на сайті Білого Дому

whitehous3

0 3
Posted in Із за-кордону Галерея ЗМІ Тексти АА Читальня

Архів АА в США

Сьогодні я мав змогу завітати до вашого GSO. (це було до карантину)
Все було стандартно, як і в будь-якому офісі. Якісь зміни, нові люди, перестановки і т.д. Але мою увагу привернула кімната Архіву АА.
Там я помітив дуже цікаві речі, які несуть у собі інформацію про розвиток та становлення нашої Спільноти.
У поле мого зору потрапили великі книги із копіями публікацій у пресі про АА. Це як один із шляхів реалізації 12-го Кроку.
Ці величезні альбоми свідчать про активність груп АА чи Інтергруп АА у різних містах та штатах.
Кожен альбом це вирізки газетних статей терміном 3 – 5 років, вирізки публікаційі.
Ці величезні альбоми говорять мені про те, що регіональні групи АА чи комітети АА приблизно один раз у місяць подавали до газет інформацію про АА. Офіс самостійно цього не міг би зробити, це не реально… Іншими словами, до цього приклали свою ініціативу сотні людей, а може й тисячі. Люди потратили час, а може й кошти на реалізацію свого 12-го Кроку. Ці люди писали своє бачення у подачі інформації, скоріш за все – не один раз дискутували… помилялися, сподіваюся і визнавали свої помилки… – А в замін вони пересвідчилися в дії те відчуття яке приховане за фразою “Духовного пробудження”.
Духовне пробудження, – як я це розумію, – це впевненість у власних діях, відсутність сорому за минуле, відсутність почуття провини за минуле, це рішучість, відвага та щирість у спілкуванні. Це як тест на комунікацію із оточуючим світом із відновленими власними емоціями та відчуттями. Це чіткість та щирість у викладенні інформації. Це приборкання власного его, щоб при усіх цих зустрічах, розмовах та дискусіях – не претендувати на визнання, похвалу чи винагороду, у той же час – не злетіти емоційно від власних успіхів чи похвал…
Це досягнення поставлених цілей та завдань.
І як завершальний етап – це все треба було зібрати, погрупувати згідно до дати публікацій – посортувати, замовити альбоми, наклеїти… щоб інші могли побачити цей шлях, шлях помилок та успіхів наших попередників.
І про це написано аж у 12-му Кроці, мабуть для того, щоб ретельно опрацювати усі попередні Одинадцять.
12-ий Крок нам говорить: “Досягнувши духовного пробудження у реалізації цих Кроків, ми намагалися донести суть наших ідей до інших алкоголіків та застосовувати їх у всіх наших справах”…
Мабуть в Україні також це можливо, все що для цього потрібно – це відчути “Духовне пробудження”…
Повторюю що – Подача інформації у пресі – це один із шляхів реалізації 12-го Кроку.
На моє запитання “скільки було опубліковано газетних статей? – у відповідь була мила посмішка… – Порахувати це не можливо.”
P.C.:
В Україні усі тикають пальцем на Америку, що в Америці – 66 345 групи АА !!! – а в Україні – 130…
– A скільки ваша група АА – дала про себе інформацію?
– Чи опублікувала статтю?

0 7
Posted in Тексти АА Форум Читальня

Я вибрав любов, а не війну.

Турботу, а не експлуатацію.

Ніжність, уважність, вважаю краще а ніж бути грубіяном.

Мені дико дивитися на деякі відносини в сім’ях. Де чоловіки цілеспрямовано створюють з милих наречених, безправних в’язнів. В’язнів сім’ї. Будь завиє в такій ситуації. Будь-яка з часом почне мріяти про втечу. Як тільки з’явиться можливість. Як тільки терпіння підійде до кінця.

Кому сподобається бути арештантом? Каторжанин на все життя. Пригнічення, диктат, залякування – погані рішення для сімейних відносин.

Гарчати на дружину легше. Але це одноклітинне адреналінове рішення. Рішення, невідворотно вбиває майбутнє. Грозові хмари образи приховають будь-коли, навіть саме яскравий сонячний день. І навіть опівдні, в будинку стане темно і похмуро. Коли дружина почне ставати сніжноюкоролевою, перетворюючись на отруйний лід. Вбиваючи себе. Руйнуючи оточуючих.

Дружина це найближча людина. Іноді рідніше, ніж мати. Часто надійніше, ніж батько. Це сонечко, яке завжди гріє і любить. І в смутку і в радості воно світить. Це вічний двигун. Це найвідданіший друг, якщо про нього тільки піклуватися. Якщо тільки не сварити її не гарчати до неї, а любити. Дружина це чудоваквітка, яка розпускається, заливаючи красою весь простір будинку. Вонапахне, посміхається, випромінює радість. Її потрібно просто вчасно поливати увагою. Під добрювати ласкавими словами. Виділяти час для того, щоб бути разом. Бути разом серцем.

Як з квітами можна воювати? Що за дурниця. Звідки береться цей ідіотизм? Сильний, упиваючись своєю владою, мучить слабких. Руйнує гармонію, насаджує страх. Навіщо стріляти собі в ногу? Адже це ж твоя родина, твої діти, твоя дружина. Заради чого перекривати собі кисень сімейного щастя, адже ти ж ним дихаєш. Хоча, якщо такі дивні схильності незнищенні, то закономірно доведеться дихати отруйними випарами. Стаючи через власну дурість мучеником.

Що це? Мрія по феодального ладу або вроджена тяга до кріпосного права? Звідки беруться ці гасла, ці установки. зі статуту концтабору?

– Не балувати від слова зовсім. Ніяких квітів, дорогих шмоток, прикрас, зачісок, манікюру, кишенькових грошей. Всі зароблені активи, квартири записувати тільки на себе. Принципово не оформляти офіційних відносин. Всіма витратами сім’ї розпоряджається тільки він – пан. Диригує і контролює. Але управляти не виходить. Так як гроші в основному витрачаються при такому управлінні на себе.

Пріоритет віддається своїм егоїстичним бажанням. Мені, знову мені, все для мене. На шкоду дітям, на шкоду дружині. Діти ж самі ростуть, а дружина раптом стає ошатною і красивою. І само собою вона повинна невпинно, виховувати, мити, прати, лікувати, годувати, ну і працювати. Працювати без відпочинку. А вночі працювати в ліжку. Раптом стаючи богинею любові.

Залишилося над входом в квартиру написати – «Arbeit macht frei». Праця звільняє. Все як у арійців з третього рейху. Не подобаються мої умови – вперед на вихід. Ми ж не розписані. А на руках вже троє маленьких дітей. Виснаженісили, опущені руки, втрачена краса і розбите серце.

Собаки найвідданіші істоти. Але як би собака не любила свого господаря, як би вона його спочатку не обожнювала, будь-яка зірветься з ланцюга і втече, якщо він буде тільки зривати на ній злість. Якщо він перестане зовсім годувати, перестане гладити. Почне регулярно лупити палицею. Сильніше, якомога болючіше. Більше нічого крім ударів, погроз, страху і намордника. Щоб мовчала.

Мабуть деяким подобається упиватися безпорадністю і залежністю інших, раз таке трапляється. Але так доводять до сказу, так викликають розпач. Так руйнують сім’ю і втрачають кращих друзів. Це чудовий спосіб виховати в собі монстра. Власними руками. Бажанням тільки брати множаться портрети Доріана Грея.

Своїм незламним егоїзмом виплекав ненависть. Убив любов, а потім впав у закономірну параною. Життя безпросвітне, кругом суцільний морок! Всі жінки монстри, всі жінки стерви!

Але тьма лише у власній душі. Ця ситуація завжди закінчується цинізмом, який випалює серце. Який вириває крила, закриває дорогу до Неба, і до звільнення. Відправляючи в чергове коло сансари. Так народжуються сухарі, з порожніми очима, з сумним питанням – Чому у мене така доля?

Дівчата завжди залишаються дівчатками. Скільки їм не було б років вони все ті ж. З великими милими очима, з косичками, з довгими віями. Легко довіряють, люблячі вухами. Вони все ті ж хохотушки. Пухнасті кошенята, яких приємно балувати, гладити. Про яких хочеться піклуватися. Радувати свого кошеня одне задоволення. Його хочеться нагодувати, не терпиться взяти на руки, безтурботно погратися з ним. Адже він такий бажаний, такий довірливий. Найкращий у світі.

Милій дівчинці хочеться надарували подарунків, погладити спинку. На неї просто приємно дивитися. Ясне сонечко, рідна дружина прикраса будинку. Її муркотіння робить будинок теплим, затишним, спокійним. Її очі повні ніжного вогню. З них виходить любов, приймаючи такий погляд, хочеться жити, хочеться творити, рухатися вперед, досягати цілей.

Я не воюю з моїм сонечком. І не витоптуюполе квітів, не саджаю на ланцюг самого вірного друга. Мені ближче турбота, а не експлуатація. Ніжність, уважність, я вважав за краще грубості. Сміливість, боягузтва. Я вибрав любов, а не війну. І моє ясне сонечко яскраво світить, моя мила поруч. Всі ці 30 років.

Володимир Іванов

Posted in Форум Читальня Що мені дало АА

У мене немає на це часу…

«Я підрахував свої роки і виявив, що у мене залишилося менше часу на життя, ніж прожито.
Я відчуваю себе такою дитиною, який виграв коробку з цукерками: перші з’їдає із задоволенням, але коли він розуміє, що залишилося тільки кілька, то дійсно починає їсти їх із задоволенням і смакуючи.

У мене немає часу для нескінченних конференцій, присвячених статутам, законам, процедурам і внутрішнім правилам, знаючи, що нічого не буде досягнуто.
У мене немає часу виносити абсурдних людей, які поводяться не відповідно до їх віку.
У мене немає часу на боротьбу з посередністю.
Я не хочу бути на зборах, де накачуються его.
Я не можу терпіти маніпуляторів і опортуністів.
Мене турбують заздрісні люди, які намагаються дискредитувати найталановитіших, щоб захопити собі їх позиції, таланти і досягнення.

Мені залишилося занадто мало часу, щоб обговорювати заголовки. Я не хочу цього, тому що моя душа поспішає. Занадто мало залишилося цукерок в упаковці.
Я хочу жити з людьми, які дуже людяні.
Люди, які можуть сміятися над своїми помилками, які досягли своїх успіхів.
Люди, які розуміють своє покликання і не ховаються від своїх обов’язків.
Ті, хто захищають людську гідність і хочуть тільки можливо на стороні істини, справедливості і праведності.
Це те, що робить життя гідного життя.

Я хочу оточити себе людьми, які знають, як торкатися до сердець інших.
Люди, які через важкі удари життя навчилися рости і зберегли ніжні дотики душі.
Так, я поспішаю, я поспішаю жити з інтенсивністю, яку може дати тільки зрілість.

Я намагаюся не витрачати даремно жодної з цукерок, які мені залишили.
Я впевнений, що вони будуть більш смачними, ніж ті, які я вже з’їв.
Моя мета – досягти кінця, в згоді з самим собою, з моїми близькими і совістю.
Ви думали, що у вас два життя, і раптом ви розумієте, що у вас була і є тільки одна … »

Автор: Маріо Де Арнанде

Posted in Програма АА Тексти АА Читальня

ПРОХОДИМО КРОКИ.

Питання, які потребують чесної відповіді та допомагають у прохо-дженні кроків.

Крок 10:

«Ми проводили і надалі моральний обрахунок, одразу визнаючи скоєні помилки».

  1. Відколи варто, з користю для нас самих і не лише, почати проводити «і далі моральний обрахунок»?
  2. Як часто я повинен проводити обрахунок Десятого Кроку?
  3. Кому я повинен зізнаватися в скоєних помилках? Де, коли, в яких обставинах?
  4. Чи визнання скоєної помилки залагоджує справу і становить реалізацію Десятого Кроку?
  5. Чи зустрічі і розмови зі спонсором можуть мені допомогти в реалізації Десятого Кроку? В який спосіб?

Крок 11:

«Через молитву та медитацію ми прагнули до щоразу більш досконалого зв’язку з Богом, як ми Його розуміємо, про-хаючи лише про пізнання Його волі стосовно нас, а також про силу для її виконання».

  1. Які я знаю молитви (різновиди)? Чи практикую їх? Коли?
  2. Чи бувало так, що я відчував потребу у молитві? Чи молюся? Відколи? Для чого мені необхідна молитва?
  3. Чи я стикався з якимись певними формами медитації? В чому їхня суть і чи користуюся ними?
  4. Ми молитва та медитація це одне і те саме, чи є ці поняття взаємозамінними? Чи бувало, що я розмовляв з Богом (розмова – це діалог, а не монолог)?
  5. Чи і коли, в яких обставинах, відчував я зв’язок з Богом? В який спосіб він проявлявся? Що мені допомагає налагодити цей зв’язок, а що заважає?
  6. В який спосіб я розпізнаю волю Бога? Приклади мого скорення волі Бога або непослуху. Підстави, обставини, наслідки.
  7. Чи робота зі спонсором може мені допомогти в реалізації Одинадця-того Кроку? Як? Чи розв’язав я питання потреби пошуку для себе ду-ховного наставника?

Крок 12:

«Духовно пробуджені в результаті цих Кроків, ми на-магалися нести послання іншим алкоголікам і використовувати ці принципи в усіх наших починаннях».

  1. Як є розумію духовне пробудження? Чи досягнув його? Коли? В чому це полягало?
  2. Чи готовий я допомагати іншим? В чому полягає несення послання і як звучить послання АА? Які знаю форми несення послання в дусі Спільноти Анонімних Алкоголіків?
  3. Чи несучи послання, беручи участь в зустрічах, концентруючись на справах АА, не занедбую дім, родину, близьких, власну роботу, власне здоров’я?
  4. Чи працюю зі спонсором і чи допомагаю іншому алкоголіку в Спільноті АА, як його спонсор? Якщо ні, то чому?
  5. «…застосовувати ці принципи в усіх наших починаннях» – Чи курю я? Чи лікую зуби?
  6. Чи попросив я спонсора про допомогу в пізнанні 12 Традицій та 12 Концепцій? Якщо ні, то чому?
  7. Як розумію і чи погоджуюсь з двома популярними твердженнями: «Щоб мати – потрібно давати» та «Якщо тверезість не народжує тверезість, це означає, що її не було, або вона померла як дерево, що засохло перш ніж розквітло, позбавлене життєдайного середовища»?
  8. Чи вважаю, що я є в Спільноті АА назавжди, чи це перехідний період?
Posted in Програма АА Тексти АА Читальня

Проходимо Кроки № 7-8-9.

Питання, які потребують чесної відповіді
та допомагають у проходженні кроків

КРОК 7: Ми смиренно звернулися до Нього з проханням прибрати наші недоліки.

1. Чим є смирення і як я його розумію?  Чи розумію різницю між смиренністю та приниженням. Чи належить соромитися смиренності? Чи можна її навчитися?

2. Чи прошу про допомогу в чомусь, з чим не можу дати собі раду, чи може хочу, щоб хтось зробив щось замість мене? Чи я певен, що вже виконав свою частину роботи (завдання)?

3. Чи вірю, що Бог усуне мої недоліки без будь-якої участі з мого боку?

4. Що я мушу, або повинен зробити, щоби дійти до смиренності, а не висувати лише список побажань?

5. Чи маю я приклади конкретних вад, слабких сторін, недоліків, від яких Бог мене звільнив?

6. Чи знаю, що те, чого я хочу, не завжди є тим, чого я дійсно потребую?

7. Чи можу очікувати допомоги спонсора в реалізації цього Кроку? Якої?

КРОК 8: Ми стали Ми склали список осіб, яких скривдили, та стали готовими відшкодувати їм усім.

1. Чи скривдив я кого-небудь за все своє життя? В який спосіб? Конкретні приклади.

2. Чи вважаю я, що «щось винен» людям, яких скривдив, в сенсі матеріальному, маральному або будь-якому іншому?

3. Чи вважаю я, що деяким скривдженим особам відшкодовувати не мушу, бо вони також скривдили колись мене, а отже ми квити?

4. Чи є готовий відшкодувати скривдженим особам? Як я дійшов до цієї готовності? Можливо, в який спосіб збираюся побудувати в собі цю готовність? Коли збираюся це зробити?

5. Чи розумію, та як, речення: Відшкодування існує для жертв, а не для катів? Чи я згоден з ним?

6. Чи вважаю, що повинен вписати себе в список скривджених осіб? Якщо так, то за що, в який конкретно спосіб і хто мав би мені відшкодувати?

7. Чи під час складання списку скривджених я ловив себе на спробах «умисного забування»? Чи розумію, що моя нескінченна нестача готовності, є черговою неравдою?

8. Чи маю якісь думки щодо відшкодування скривдженим особам, які вже померли, або з якими повністю втратив зв’язок, бо, наприклад, мешкають в іншій країні і я не знаю їхньої адреси, телефону?

9. Чи маю якісь думки щодо відшкодування своїм дітям? Конкретні приклади.

10. Чи в роботі над 8 Кроком мені може допомогти спонсор, або хтось інший? Якої допомоги я потребую?

КРОК 9: Ми відшкодували особисто усім, кому це було можливо, за винятком тих випадків, коли це б завдало болю їм або іншим.

1. Чи відшкодування це те саме, що вибачення, і чим є вибачення? Чи може бути повним відшкодуванням те, що я не пиячу та беру участь у зібраннях АА?

2. Багато разів я звинувачував своїх близьких у тому, що це через них я пиячу. Чи сказав я їм ясно та виразно, що моє пияцтво ніколи не було їхньою провиною?

3. Чи можна здійснити відшкодування електронною поштою, смс-повідомленням чи факсом?

4. «…усім, кому це було можливо…» – які випадки (конкретно) вважаю за неможливі?

5. Чи можливість зашкодити «їм або іншим» в процесі компенсації стосується лише випадків шлюбних зрад?

6. Мої невдалі спроби відшкодування: що пішло не так, які вчинив помилки, чому вони виникали?

7. Чи я склав якийсь реалістичний план відшкодування? Чи перед початком реалізації 9 Кроку я забезпечив собі допомогу і підтримку спонсора?

Posted in Форум Читальня Що мені дало АА

12 цитат з нашого життя ))

1 . Не забувайте викидати сміття … з відра … з голови … з життя ! ..
2 . Коли ваші справи йдуть погано – просто не ходіть з ними.
3 . Самий хороший вчитель в житті – досвід. Бере , правда , дорого , але пояснює дохідливо .
4 . Якщо помилку можна виправити – значить , ти ще не помилився.
5 . Дякуємо тим людям , які увійшли в моє життя і зробили його прекрасним. І ще , спасибі тим людям , які вийшли з мого життя, і зробили його ще кращим.
6 . Завжди знайдеться хтось , кому не подобається те , що ти робиш. Це нормально . Всім підряд подобаються тільки котята.
7 . Якщо хтось на вас лається , злиться або ображається – задавытьрозчавте його своїм позитивом.
8 . Своє життя треба влаштовувати до тих пір , поки життя не почне влаштовувати тебе .
9 . Не хочу вас засмучувати , але у мене все добре !
10 . На граблі не наступаю. Я вже по них танцюю !
11.Рецепт молодості : радійте кожній дрібниці і не нервуйте через кожну сволоту.
12 . Найкращий день – це СЬОГОДНІ!
———————————–
– Любий, ти навіщо пишеш на сайті анонімних алкоголіків, що ти закодувався, що тобі погано, що ти сумуєш за пляшкою?!
Навіщо людям брешеш?! Ти ж ніколи не пив!
– Ти просто не уявляєш , яке у цих людей СПІВЧУТТЯ !
————————————
Якщо в пеклі буде Інтернет, багато хто навіть не помітять, що вони померли.

Posted in Програма АА Тексти АА Читальня

Все знаю, але нічого не діє?…

Я все знаю

Все знаю, але нічого не діє. Програма АА … Як таке може бути?…
Хто-хто а я, це дуже добре знаю. Вже кілька років я відвідую збори АА, читаю на зібраннях кроки та традиції. Це все видається просте та зрозуміле. Але чи насправді?…
Наприклад дуже часто я маю переконання, що роблю щось добре та корисне, що маю рацію і досягнув те що хотів. Тільки для чого моє самопочуття є погане? Чому відчуваю неспокій? В чому маю несмак, і чому маю бажання виправдовувати свої переконання (рації). Чи мої переконання насправді приносять мені користь?… Ні?… Але, якщо я маю рацію!… І звідкіля ці сумніви?…
Я почув від свого спонсора: “Нашим завданням є постійне виконання волі Бога, і служіння іншій людині”. Першу частину цієї фрази я розумію, тільки як часто мені важко прочитати волю Бога відносно мене… І як часто, абсолютно несвідомо, комбінуючи, використовую для себе. Але вже мені трохи легше з тим. Щораз частіше погоджуюся зі світом. Але служіння іншій людині? Але так, я можу допомагати іншим, нести послання. Бути услужним, якщо це мені відповідає, якщо я цього хочу, якщо маю час, якщо когось люблю, якщо маю з цього відповідну користь… , якщо маю рацію… останнім часом я злюся, тому що хтось зробив щось, в моєму домі, без моєї згоди і що це мені не відповідає. Це ж я мав рацію і розповів її. Тільки звідки цей несмак?… Звідки неспокій, і ця тягуче-густа, туманна атмосфера поміж нами? Служіння іншій людині?… спонсор мені сказав: “Задумайся, як у цій, власне у цій ситуації, можеш служити іншій людині?”… “У цій також? – запитав я. “Так!…у кожній ситуації!” але ж як?…, але ж він зробив наперекір мені – в мене аргументи, “задумайся”, я почув, “А чи можеш відпустити свої аргументи в ім’я служіння іншій людині?… Чи твої аргументи є насправді такими важливими відносно спільних дій за для добра інших?… Якщо відійдеш від своїх рацій, тоді можливо атмосфера поміж вами буде краща.”

03-08-02